ПРИТЧА ПРО ПОРОЖНІ СКАРГИ
Одного разу чоловік йшов собі повз будинок, де мешкало двоє стареньких. Він побачив бабусю, що сиділа в кріслі-гойдалці, поруч з нею гойдався в кріслі дідок, читаючи газету, а між ними на ганку лежала собака і скиглила, так ніби-то від болю. Проходячи повз, чоловік про себе здивувався, чому ж скиглить собака?
Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Він побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежала між ними і видавала той же жалібний звук.
Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він обов'язково запитає про неї у цієї пари.
На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: старенька погойдувалася в кріслі, дідок читав газету, а собака лежала на своєму місці і жалібно скиглила.
Він більше не міг це витерпіти.
- Пробачте, пані, - звернувся він до старенької, - а що трапилося з вашою собакою?
- З нею? - Перепитала вона. - Вона лежить на цвяху.
Спантеличений її відповіддю чоловік запитав:
- Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане?
Старенька посміхнулася і сказала привітним ласкавим голосом:
- Значить, голубчику, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця ...
В цьому є правда: ми часто скаржимося на те, що нас дістало, що треба щось міняти, але при цьому нічого не робимо. Замість того, щоб хоча б «встати»!
Немає коментарів:
Дописати коментар