ПСИХОЛОГІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Поради батькам: 

Як вберегти дітей від коронавірусу

Під час  карантину батькам варто приділити увагу дітям щодо профілактики захворювання

- Тримайте дітей вдома, якщо вони захворіли (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов'язково зверніться до свого сімейного лікаря). Дітям потрібен відпочинок, щоб одужати. Без достатнього відпочинку вашій дитині може знадобитися більше часу, щоб відчути себе краще. Людям з ослабленою імунною системою часто потрібно ще більше часу, щоб відновитися.

- Хворих і здорових дітей треба тримати окремо. Треба уникати контакту із особами з проявами респіраторного захворювання, триматися на відстані не менше 1-2 м від хворих людей. Шукати варто й альтернативні способи участі дітей в зборах, наприклад дивитися їх по телевізору або в Інтернеті, щоб вони могли уникнути особистого контакту. Це особливо важливо для дітей з високим ризиком ускладнень грипу. Адже краплі, що містять віруси, можуть переміщатися не менше, ніж на 1-2 м, тому залишаючись на такій відстані від хворих людей, можна знизити ймовірність того, що ваша дитина захворіє.

- Навчити варто дітей завжди прикривати рот під час кашлю і чхання. Переконайтеся, що діти прикривають ніс і рот серветкою, коли вони кашляють або чхають. Попросіть їх викинути використану серветку і негайно вимити руки. Це допомагає запобігти поширенню вірусу грипу через повітря і на руках здорових людей.

- Треба навчити дітей правильно мити руки - ретельно і часто з милом і водою. Якщо мило і вода недоступні, дайте дезінфікуючий засіб для рук з вмістом спирту не менше 60% для очищення рук. А ще - важливо мити руки, перш ніж торкатися їх очей, носа або рота. Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися.

- Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаєтеся, такі як іграшки, столи, дверні ручки, поручні, клавіатури комп'ютера, телефони і іграшки.

- Поясніть дітям, що мило і вода при очищенні видаляє респіраторні віруси, включаючи SARS-CoV-2. Можна використовувати спиртовмісні та хлорвмісні дезинфікуючі засоби, дотримуючись інструкцій з використання дезинфікуючих засобів, на етикетці продукту. Точний термін виживання вірусу SARS-CoV-2 на сьогодні не відомий, проте очищення поверхонь і об'єктів, до яких часто торкаються, знижує кількість вірусів, які можуть поширюватися під час дотику до зараженої поверхні, а потім до ваших очей, носа або рота.

- Будьте готовими і поінформованими. Слідкуйте за епідемічною ситуацією із респіраторними захворюваннями, використовуючи офіційні джерела. Читайте та виконуйте рекомендації лікарів про заходи профілактики захворювань. Знання запобіжних заходів і способів отримання достовірної інформації допоможе скласти план захисту себе, своїх дітей та інших осіб.

Жовтень 2020.

Мудрі казки . Як перемогти епідемію.

МІФИ І ФАКТИ ПРО НАСИЛЬСТВО У СІМ’Ї

1.     Жінки, котрі зазнають насильства у сім’ї – мазохісти, їм приємно, коли їх б’ють.

В основному вважається, що б’ють жінок, які «хочуть і варті того, щоб їх побили», тому вони не йдуть із родини і терплять таке ставлення. Цей міф стверджує, що вони отримують сексуальне задоволення від того, що їх б’ють чоловіки, яких вони люблять.

2.     Жінки провокують насильство і варті його.

Це поширене твердження свідчить, що проблема насильства щодо жінок – соціальна. Вона закорінена у тендерних стереотипах, які змалечку навівають людям. Жодна істота не заслужила побоїв, проте в реальності кривдник завжди знайде виправдання своїм діям, незалежно від того, як поводилася жертва.

3.     Жінки, які зазнають насильства, завжди можуть піти від кривдника.

У суспільстві, де жінкам із культурної точки зору запропоновано вірити у те, що любов і шлюб є їхньою самореалізацією, часто вважається, що жінка має право і свободу піти з дому, коли насильство стає дуже серйозним. Проте насправді на цьому шляху – чимало перепон.

4.     Людина, яка хоча б раз зазнала насильства, назавжди стає жертвою.

Після консультування у спеціалістів жінка може повернутися до «нормального» життя, якщо цикл насильства розірвано і вона у безпеці.

5.     Одного разу ударивши, людина не може зупинитися.

Якщо теорія психологічно набутого насильницького ставлення правдива, то кривдників можна навчити навичок ненасильницької поведінки. По психологічну і психотерапевтичну допомогу слід звернутися не тільки жертвам, але й самим агресорам.

6.     Чоловіки-кривдники поводяться агресивно і грубо у стосунках з усіма.

Насправді більшість із них здатні контролювати себе і розуміють, щодо кого можна, а щодо кого ні виявити насильство.

7.     Ті, хто вдається до насильства, - насправді не люблять.

Вони використовують любов для того, аби утримати жінку в насильницьких стосунках.

8.     Кривдники – психічно хворі.

Ці чоловіки часто живуть «нормальним» життям, окрім тих моментів, коли дозволяють собі спалахи агресії. Їхній соціальний статус може бути доволі високим, вони працюють і на керівних посадах, є соціально активними, успішними в бізнесі.

9.     Чоловіки, які вдаються до насильства, - невдахи і не можуть упоратися зі стресом та проблемами в житті.

У стані стресу рано чи пізно опиняються всі люди, але не всі чинять насильство.

10. Чоловіки, які б’ють своїх дружин, б’ють також і дітей.

Це трапляється приблизно у третині сімей.

11. «Чоловік припинить мене бити, коли ми одружимося».

Жінки думають, що чоловіки припинять їх контролювати після шлюбу. Вважається, що, досягши свого, він має заспокоїтись і повірити, що вона його любить, адже шлюб є найвищим доказам кохання. Проте проблема у тому, що влади не буває забагато, і цикл насильства триває.

12. Дітям потрібен їхній батько, навіть якщо той агресивний – «лишаюся з ним тільки заради дітей».

Безумовно, в ідеалі діти потребують і матері, й батька. Проте ті, які живуть в умовах домашнього насильства, самі можуть просити матір утекти від батька, аби врятуватися від побоїв.

13. Сварки, фізична агресія характерні для неосвічених і бідних людей.

У сім’ях із вищим рівнем статків таке трапляється рідше. Насправді насильство у родині не обмежується певними соціальними прошарками і групами. Це може відбутися у будь-якій родині, незалежно від рівня доходів.

14. Сварки між чоловіками і дружинами існували завжди.

Це природно і не може мати серйозних наслідків. Сварки і конфлікти справді трапляються у стосунках. Проте визначальною особливістю насильства є серйозність, циклічність, інтенсивність і результати.

15. Ляпас ніколи не ранить серйозно.

Характерна особливість насильства – циклічність і поступове посилення його актів. Починатися все може з критики, далі почнуться приниження, ізоляція, ляпас, удар, регулярні побиття, інколи все завершується смертю.

16. Причиною насильства є алкоголь.  

Уживання спиртних напоїв знижує здатність контролювати свою поведінку, але серед кривдників є чимало чоловіків, які не п’ють і не курять. Дехто з них, навіть пройшовши лікування від алкоголізму, і далі поводився жорстоко й агресивно щодо близьких. Алкоголізм і вживання хмільних напоїв не може бути виправданням насильству.

17. Насильство у родині – явище нове, породжене сучасними економічними та суспільними змінами, прискореним темпом життя і новими стресами.

Звичай бити дружину насправді такий же старий, як і сам шлюб. У найдавніші часи закон відкрито дозволяв насильство щодо жінок.

18. Зараз домашнє насильство – явище рідкісне. Воно лишилося в минулому, коли і часи були жорстокішими, і жінки вважалися власністю чоловіків.

Насильство у родині – надзвичайно поширене і зараз. У багатьох країнах є адвокати й юристи, які спеціалізуються на захисті прав жінок. Вважається, що домашнє насильство посідає одне з перших місць серед тих видів злочинності, свідчення про які рідко доходять до правоохоронних органів.

      Існування цих та інших міфів про проблему насильства у сім’ї лягає важким тягарем на плечі жінок і дітей, котрі зазнають агресії. Усе це – бар’єри на шляху до нормального життя.

13.05.20. 14:51.

 

Насильство в сім’ї. Як себе захистити?

Насильство в сім’ї – це тема яка несе страх, сором, відчай. На жаль, ця проблема актуальною в нашому суспільстві. Про те, говорити та вирішити проблему не так просто. Випадки коли члени сім’ї потерпають від насильства дуже багато і перш за все що повинна зробити жертва – перестати звинувачувати себе, думати що це норма, а головне звернутися по допомогу.

Насильство в сім'ї – це: стосунки між близькими людьми, коли один гнобить або заподіює іншому фізичної або моральної шкоди; систематичні агресивні і ворожі дії щодо членів сім'ї, внаслідок чого об'єкту насильства може бути заподіяна шкода, травма, приниження, а інколи навіть і смерть.

Відео «Я отримала сьогодні квіти....»

Є над чим замислитись!

Види насильства:

До фізичного насильства відносять:

– побої

– тілесні ушкодження

– штовхання

– ляпаси

– удари та кидання предметами в жертву

– погроза зброєю, поранення

– перешкода у вільному пересуванні (дому, вулиці)

– перешкода або відмова у допомозі при потребі в медичній допомозі (хворий, поранений, вагітна)

– псування майна

– образа дітей

– відмова у забезпеченні сім’ї необхідними товарами (харчі, речі першої необхідності)

– умисне перешкоджання відпочинку вночі, позбавлення сну

До психологічного насильства відносять дії на психіку члена сім’ї:

-      Погрози, образи,

-      Приниження вдома, на публіці

-      Критика

-      Ігнорування (почуттів, особи)

-      Насміхання (над релігійними переконаннями, особистими поглядами )

- Заборона (користуватись телефоном, виходити на роботу, спілкуватися з родичами)

 Це призводить до того що завдається шкода психологічному здоров’ю, спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе.

До економічного насильства відносять:

позбавленням житла, одягу, майна, коштів, це жорстокий і принизливий фінансовий контроль одного члена сім’ї іншим.

До сексуального насильства відносять:

-     Примушення до сексу, навіть якщо ви чоловік та жінка (проти волі)

-     Секс з жорстокістю, садистськими нахилами

-     Примус партнера до сексуального зв’язку з іншими партнерами

-     Примушення спостерігати за сексуальними зносинами інших людей

Згідно Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-111, поняття сім’я а також члени сім’ї – це особи які перебувають у шлюбі; не перебувають у шлюбі, але живуть разом як сім’я; їхні діти; особи що перебувають під опікою; родичі прямої чи не прямої лінії споріднення що живуть разом

Відповідно до цього, хто може вчинити насильство  в сім’ї:

·         Чоловік та жінка (одруженні, неодружені але живуть разом)

·         Батьки (щодо рідних дітей, чи дітей під їхньою опікою)

·         Дід, баба

·         Вітчим, мачуха

·         Опікун, піклувальник, усиновитель, всиновлена особа

·         Родичі прямої і не прямої лінії що проживають разом

  Закон про насильство в сім’ї не поширюється на колишнє подружжя, навіть якщо розлученні чоловік та жінка живуть на одній території.

   Проте насильство з боку розлучених батьків щодо дітей (рідних чи всиновлених) розглядається як насильство в сім’ї.

Що робити якщо ти потерпаєш від насильства в сім’ї?

1. Звернутися в 102.

2. Скласти письмову заяву на ім’я представників правоохоронних органів, де коротко потрібно вказати обставини справи та вимогу щодо притягнення до відповідальності конкретну особу.

3. Підтвердити факти документальними доказами.

Що робити якщо тобі завдали тілесних ушкоджень?

Якщо жертві сімейного насильства було завдано тілесних ушкоджень, потрібно негайно звернутися до правоохоронних органів та медичних установ. Поліція надає направлення на медичне обстеження, а медичні висновки про тілесні ушкодження стають вагомим доказом в справі про насильство в сім’ї.

 

Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»

що зроблять правоохоронці?

1.     Дільничні інспектори після прийнятої заяви про насильство в сім’ї, повинні винести офіційне попередження кривднику, та роз’яснити права , дії злочину та наступні наслідки при не припиненні насильницьких дій. Таке попередження проводиться під розписку кривдника.

2.     У триденний термін взяти на профілактичний облік. Тобто, заповнити спеціальну картку обліку при скоєння злочину і відправити її до управління в справах сім’ї та молоді, а також до служби справ неповнолітніх (якщо від насильства постраждав неповнолітній). Зняття з обліку можливе лише якщо протягом року від останнього вчинку дії насильства, випадок не повторився.

3.     Якщо кривдник уже знаходиться на обліку, то йому виноситься захисний пропис. Відповідно якого кривднику буде заборонено: – чинити акти насильства в сім’ї; – розшукувати жертву; – отримувати інформацію про місцезнаходження жертви; – відвідувати або вести телефонні розмови з жертвою. Обмеження встановлюються на термін до 90 діб з моменту винесення захисного пропису.

Якщо людина потерпає від насилля, вона часто:

·         Звинувачує себе, вважає себе винною у всіх нещастях;

·         Боїться осудження з боку інших;

·         Боїться і соромиться говорити про насильство;

·         Не вірить про допомогу та підтримку;

·         Не вірить про можливі зміни та налагодження ситуації;

                  Такі ознаки свідчать 

про те, що терміново потрібна допомога!

Куди звернутися?

Особа, яка постраждала від насильства в сім’ї, може звернутися до:

ü  102

ü  управлінь та відділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій;

ü  відповідних підрозділів органів внутрішніх справ – дільничних інспекторів міліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей;

ü  центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

ü  центрів соціально-психологічної допомоги;

ü  центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;

ü  неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім’ї

Використовувався матеріал з сайту https://www.aia.com.ua/uk/nasilstvo-v-simї-yak-sebe-zaxistiti/

27.05.20     14:59