Гендерне насильство

Насильство – явище, притаманне людству із початків його існування. Насильством просякнуті різноманітні канали інформації – газети/журнали, кіно й телебачення, інтернет, біг-борди, – що виховує в нас звичку, робить «товстошкірими» до чужої біди, яка за таких умов зростає в катастрофічній прогресії. Оскільки в основі суспільних відносин лежить людина, проблема насильства має і яскраво виражену ґендерну складову.

Ґендерне насильство – це насильство, яке чиниться над особою тому, що вона належить до тієї чи іншої статі. Воно виникає в усіх культурах, релігіях, расах, у будь-якої статі та у будь-якому віці і є одним із найпоширеніших порушень прав людини. Метою ґендерного насильства, як і будь-якого іншого, є прагнення особи однієї статі домінувати і контролювати поведінку особи іншої статі. В основі такого насильства лежать ґендерна нерівність, ґендерні стереотипи, особисті психологічні особливості – агресивність, неприйнятність, відраза, тощо. Переважна частина ґендерного насильства – це насильство чоловіків над жінками.

Основні прояви ґендерного насильства:

– зґвалтування (зокрема в молодіжних компаніях, на побаченнях);

– сексуальні домагання на роботі;

– спонукання до аборту;

– примус до народження дитини;

– крайні ревнощі, заборона спілкування з іншими чоловіками/жінками;

– заборона працювати;

– торгівля жінками;

– насильство в сім’ї (фізичне, психологічне, сексуальнее, економічне).

На зменшення й ліквідацію ґендерного насильства спрямовано міжнародні документи (Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Декларацію ООН про викорінення насильства проти жінок) і закони України («Про попередження насильства в сім’ї», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», окремі статті Кримінального Кодексу України та Кодексу про адміністративні правопорушення).

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про попередження насильства в сім’ї

Стаття 1.

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю;

фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого,

порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до

неповнолітнього члена сім’ї;

психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я;

Жертва насильства в сім’ї – член сім’ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім’ї.

        Щороку проблема насильства загострюється через її прихований характер: жінки й дівчата приховують акти знущання над ними. З одного боку, прояви насильства, наприклад, в сім’ї, мають циклічний характер: насильство – примирення – заспокоєння – посилення напруги – і знову насильство.         

        У зв’язку з цим жертва насилля в якийсь момент вірить, що нічого подібного більше не повториться. З часом вона звикає і починає звинувачувати себе. У психології така поведінка називається «синдромом жертви». З іншого боку, замовчування фактів насильства є причиною страху і сорому (це особливо стосується зґвалтувань дітей і неповнолітніх), а також відсутністю знань про те, куди звернутися за допомогою (батьки часто не є «рятівним острівцем»).

Статистичні дані:

ООН: кожна третя жінка в світі хоча б раз у житті була побита, зґвалтована або до неї було застосовано інший вид фізичного насильства.

Світовий Банк:

– із 10-ти найбільш ризикованих факторів, які впливають на життя жінок, ризик зґвалтування та домашнього насильства набагато більше, ніж захворювання на рак та ДТП;

– одна жінка з чотирьох протягом життя хоча б раз страждає від насильства в сім’ї;

– за кількістю «повторних» жертв насильство в сім’ї повторюються не менше 35 разів перед тим, як жертва звернеться до міліції.

Україна:

– 35-50% українських жінок, які потрапили у відділення травматології, були жертвами насильства в сім’ї;

– протягом одного року насильство в сім’ях України стає причиною 100 тис. днів перебування на лікарняному ліжку, 30 тис. звернень до відділень травматології і 40 тис. дзвінків до лікарів;

– 30-40% всіх дзвінків до міліції стосуються насильства в сім’ї, в т.ч фізичного.

Сьогодні Україна, яка обрала європейський вектор розвитку, все ще перебуває на етапі становлення ґендерного права. Одним із важливих його завдань є забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а отже – й викорінення усіх форм дискримінації за ознакою статі і ґендерного насильства.

 У напрямку протидії насильству працює 

 Міжнародний жіночий правозахисний центр 

«Ла Страда Україна»  його 

  безкоштовна «гаряча лінія» з протидії насильству в сім’ї  

0-800-500-335 або 386.

Використаний матеріал: Ґендерна абетка для українських медіа / Котова-Олійник С., Стельмах Б., Ярош О. : посібник / Софія Котова-Олійник, Богдана Стельмах, Оксана Ярош. – Луцьк: Волинська мистецька агенція «Терен», 2013.- 50 с.