ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ, ВЧИТЕЛІВ

Булінг через сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність

Які наслідки булінгу для дитини? Хто відповідальний, якщо булінг відбувається в школі? Як ефективно подолати булінг в класі? Що потрібно зробити шкільному психологу, якщо йому або їй стає відомо про булінг?

Психологиня Ксенія Віттенберг про те, як допомогти дитині в школі.

Булінг — це системне явище. Це форма колективної агресії, яку подолати наодинці неможливо. Щоби ми могли дійсно надати допомогу, треба зрозуміти, що необхідно залучити якомога більше людей на всіх рівнях.

Булінг — це небезпечне явище. Навіть якщо здається, що діти просто бавляться, або молоді люди жартують, людина, яка зазнає булінгу, перебуває в стані тривалої постійної травматизації. І мозок людини змінюється. ЇЇ психіка зазнає незворотних змін, коли людина перебуває в ситуації булінгу.

Люди, які зазнали булінгу в дитячому або юнацькому віці, як правило витрачають багато років життя на те, щоби повернутися до нормального функціонування. Це тривала робота з психотерапевтом, а інколи це також і медикаментозне лікування. Людина, яка зазнавала булінгу в дитинстві, у дорослому віці має обмежений ресурс на виконання повсякденних завдань. 

За явище булінгу несуть відповідальність адміністрація школи та вчителі, згідно із законодавством 

«Ми не знали, що в класі відбувається булінг» — не є аргументом. Адміністрація школі й вчителі зобов'язані знати й робити просвітницьку роботу, інформувати дітей і батьків. Наприклад, у деяких школах розміщують інформаційні плакати, на яких зазначені ознаки булінгу, і поради, до кого звертатися, що робити, якщо з вами трапляється щось схоже.

Якщо булінг відбувається через сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність, це насамперед булінг. І працюємо ми з цим явищем так само як і з будь-якою формою булінгу. Для тих, хто є ініціатором булінгу, байдуже, за що зачепитися. Це перше, що ми мусимо пояснити людині, яка зазнає булінгу.

Ми говоримо, що насправді з нею все нормально. Вона не є поганою або поганим, гіршим або гіршою за інших. Навіть якщо вона відрізняється від інших людей, це не є причиною чинити такі дії, які чинять із нею. Поганим є якраз те, що є такі люди, які вважають, що можливо комусь робити те, що вони роблять їй.

Нам необхідно пам'ятати, що людина, яка зазнала булінгу, потребує постійної, навіть щоденної, підтримки й допомоги. Вона може приховувати те, що з нею відбувається, оскільки побоюється, що її зізнання або звернення по допомогу може спричинити ще більшу хвилю булінгу.

Коли ви виявили, що людина зазнає булінгу й поговорили з нею, необхідно скласти для неї план дій з кількома варіантами. Переконайте людину звернутися по допомогу. Скажіть їй, що те, що з нею роблять, є злочином. І якщо це відбувається в навчальному закладі, то адміністрація не виконує своїх обов'язків і необхідно їй про це нагадати.

Точно не варто робити	- Не варто погрожувати агресорам, тобто тим дітям, які нападали на людину, яку ми намагаємося захистити. - Погрози й силові методи можуть спричинити ще більшу хвилю агресії. Можливо, люди в класі або групі припинять чіпати цю людину, але знайдуть собі іншу жертву.
Найкращий спосіб боротьби із булінгом	-Краще за все поговорити з усією групою, або всім класом про те, що таке булінг, наприклад: -«Ви знаєте, що є таке явище, як хвороба. Може захворіти людина, декілька людей, ціла родина, а може захворіти цілий клас. І булінг — хвороба, на яку захворів клас або група. І цю хворобу необхідно вилікувати. Якщо ми її не вилікуємо, то багато людей можуть постраждати.» -А ми знаємо, що наслідки від булінгу інколи бувають катастрофічними. Тому робота із групою людей, або із класом, де відбувається булінг, має бути системною, довготривалою й інтенсивною.
Що ми можемо зробити для людини	-Ми можемо допомогти їй нормалізувати її почуття себе й подолати внутрішню гомофобію. Це теж тривалий процес, який не відбувається відразу. Якщо нашої допомоги недостатньо, потрібно знайти фахівців у цьому питанні. -Було б непогано допомогти людині скласти власний план із подолання булінгу. -Щоб вона відчувала нашу підтримку, ми кажемо, що ми завжди поруч, що також є інші люди, готові їй допомогти. І необхідно щодня запитувати людину, як було сьогодні, і допомагати їй відстежувати прогрес. -За потреби, якщо вжиті заходи не призвели до бажаного результату, варто змінити навчальний заклад. Адже перебування в ситуації булінгу має свої наслідки. Ще раз нагадаю, що будь-які дії нашої допомоги будуть марними, якщо людина й далі перебуватиме в ситуації, де щоденно з нею трапляється те саме, від чого вона страждала.

Отже, підсумую, булінг є системним явищем, формою колективної агресії й подолати булінг можна застосовуючи комплекс заходів, у тому числі із залученням якомога більшої кількості причетних людей. Ми з вами зацікавлені, щоби явище булінгу траплялося якомога рідше, а краще не траплялося взагалі.

 

Використаний матеріал з сайту: https://www.insight-ukraine.org/special/bulling-lgbt/

 Поради учням.

Що робити,

якщо ваш друг або подруга 

вирішили зізнатися в своїй орієнтації  або

ви просто про це дізналися при інших обставинах.

 

Що точно не варто робити:

1. Лаятися і кричати. Друг (подруга) розповів про цей факт своєї біографії не для того, щоб позлити, а тому що це важливо для нього (неї).
2. Говорити, що «все обійдеться» і «це пройде». Вченими давно доведено, що орієнтація це не хвороба чи примха, і це не фаза, яка може пройти. Інша справа, що зараз в моді всілякі експерименти, і, можливо, ваш друг (подруга) просто намагається знайти себе або спробувати щось нове. В останньому випадку, це дійсно швидко пройде, але ваш друг (подруга) сам це зрозуміє, коли прийде час.
3. Намагатися всіма силами переконати і говорити «може, ти все ж передумаєш?» або «а ти впевнений?». Як сказано вище, орієнтація це не вибір. Існує чимало випадків, коли люди усвідомлюють свою орієнтацію і лякаються, бо не знають, як далі з цим жити, тому ваші питання і сумніви їм не допоможуть. Їм потрібна ваша підтримка, як одного, а не докори. Як сказав брат головної героїні у фільмі Gray matters, «ти така, яка є, це не твій вибір, тому людям нема за що дорікати тебе».
4. Кардинально змінювати своє ставлення і припиняти дружбу. Згадайте про те, що ви дружите вже багато років, про всі моменти, які ви розділили за ці роки. Ваш друг (подруга) залишився колишнім чоловіком, і це визнання ніяк не змінило його характеру і ставлення до вас. Якщо ви негативно ставитеся до геїв, і вам не подобається думка про те, що ваш друг (подруга) «один з них», просто задумайтеся про те, що ця інформація змінює. Ваш друг (подруга) по-іншому поводиться? По-іншому говорить? Його (її) інтереси різко змінилися? Нічого цього не сталося. Ваш друг (подруга) точно такий же, як був все той час, що ви дружите. Ваш негатив виходить від вас, а не від нього. Тому просто прийміть ситуацію і постарайтеся ставитися до одного (подрузі), як і раніше.
5. Розповідати цю новину всім навколо. Якщо ваш друг (подруга) вирішив зізнатися вам, значить, він (вона) довіряє саме вам, а не всім іншим. Коли він (вона) захоче, то присвятить в подробиці свого життя всю громадськість. Якщо це до сих пір не відбулося, то на це є причини.
6.         Бути лицемірним. Не варто говорити вашому другу (подрузі), що ви його підтримуєте, а за спиною сміятися і ображати, обговорюючи його (її) з іншими людьми. Якщо ви не схвалюєте його (її) образ життя, то краще відразу скажіть про це йому (їй) в обличчя.
7. Боятися, що ваш друг (подруга) почне до вас приставати. Ви ж не пристаєте до всіх підряд особинам протилежної статі, що потрапляють в ваше поле зору. Точно так же, ваш друг (подруга) не збирається приставати до всіх людей одного з ним статі.

Приклади того,

як поставитися до цього цивілізовано:

1. Продовжуйте спілкуватися, як раніше. Покажіть вашому другу (подрузі), що нічого не змінилося у вашому ставленні. Швидше за все, він (вона) довго думав, перш, ніж вам зізнатися, боячись втратити вас як друга. Тому ваша позитивна реакція дуже багато для нього (неї) означає.
2. Подумайте над тим, яке вашому другу (подрузі) живеться в гомофобно налаштованому суспільстві. Як ви будете почуватися – постійно приховувати дуже важливу частину свого життя від усіх оточуючих (і навіть від друзів і батьків), підбирати нейтральні слова, відповідаючи на питання про другу половинку або уникати відповіді. Саме тому, ваша дружба дуже важлива.
3. Підтримуйте вашого друга (подругу), коли йому це буде потрібно. Якщо хтось буде сміятися або ображати, то заступіться. Якщо ваш друг (подруга) прийде до вас поговорити про свої переживання, то вислухайте. Навіть якщо ви не зможете знайти слів або ради, або ви до сих пір не змирилися з його (її) орієнтацією, просто вислухайте. Можливо, йому (їй) більше ні з ким поділитися.
4. Зустрітися з його (її) другою половиною, якщо друг (подруга) запропонує уявити вас. Якщо ви побачите друга (подругу) з коханою людиною і зрозумієте, що він (вона) щасливий, вам буде легше прийняти його (її) таким, яким він є.

Пам’ятайте, що відкрите визнання орієнтації не змінює людину, точно так же, як колір волосся, знак зодіаку або стиль одягу. Це частина життя, яку не потрібно засуджувати чи критикувати. Це не добре і не погано. Вона просто є.

Використані матеріали з сайтів:

https://ginkagu.ru/budinok-i-rodina/vzaemovidnosini/19242-jak-zrozumiti-shho-hlopec-gej-na-shho-zvernuti.html

https://ukr.agromassidayu.com/kak-rasshifrovivaetsya-lgbt-lgbt-soobshestva-chto-takoe-lgbt-read-830806

https://www.insight-ukraine.org/special/comingout-reaction/

https://nazarella.com.ua/yak-diznatisya-shho-xlopec-gej-15-xitrix-sposobiv-ce-viyaviti/#lwptoc4

 

ЩО ТАКЕ ЛГБТ?

Ясно одне - це абревіатура. Серед десятків тисяч різних спільнот дуже багато таких, назва яких складається всього лише з декількох букв. А ось що вони означають? Наприклад, багатьох цікавить, як розшифровується ЛГБТ.

Простими словами, це група людей, об'єднаних своїми поглядами і принципами життя. Часто їх називають гей-спільнотами. До їх складу входять представники різних громад, груп спілкування, течій, кварталів та організацій.

ЛГБТ – це спільнота лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерів. Всіх людей, які відносять себе до даного формування, об'єднують спільні проблеми, інтереси та цілі. У будь-якому випадку представники ЛГБТ вважають себе повноправними членами суспільства, що і намагаються довести оточуючим, так як багато хто не визнають їх погляди і спосіб життя.

Боротьбу за свої права ЛГБТ-спільнота почала ще в 1960 році. З того часу пройшло 57 років, але люди з нетрадиційною орієнтацією досі стикаються з агресією і насильством.

Наш світ ускладнюється… Багато тисяч років тому людська спільнота ділилася на два прості й усім зрозумілі класи: чоловік і жінка. Дівчатка – ліворуч, хлопчики – праворуч…

Нетрадиційна сексуальна орієнтація - не рідкість в наш час. Тільки ось, мало хто зі звичайних людей вирішується на камінг-аут.

Камінг-аут - ситуація, коли людина перестає приховувати власну сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.

Камінг-аут.- визнання в нетрадиційній орієнтації зробили багато зарубіжні знаменитості - Елтон Джон, Іен Маккеллен, Руперт Еверетт, Ніл Теннант, Стівен Фрай, Том Форд, Роб Хелфорд

Для самої людини, яка вирішує зробити камінг-аут, це часто подія, яка розділяє життя на до й після. По важливості ця подія могла б бути порівняна із, скажімо, народженням дитини, або завершенням навчання, або переїздом в іншу країну. Для самої людини, яка робить камінг-аут, інколи це може бути небезпечним, особливо в тих суспільствах, де рівень гомофобії залишається високим і на сьогодні. Люди в камінг-ауті зазвичай довго до нього готуються. Вони зважують усі за, проти, ризики. 

Для близьких людини, яка здійснює камінг-аут, це насамперед може бути страшно та незрозуміло. Дехто може відчути так само небезпеку, якщо йдеться про суспільство із високим рівнем гомофобії. Часто близькі людини, яка здійснює камінг-аут, відчувають, ніби їхнє життя зруйнувалося й перебувають у стані розгубленості. Це спричиняє гнів, непорозуміння. Виникає тривога за здоров'я й безпеку близької людини, про яку тепер відомо, що вона має ідентичність, яка не схвалюється суспільством.

Людина часто не знає, про що запитати, що правильно сказати, і як взагалі тепер поводитися.

Навіщо людині робити камінг-аут?

Дехто вирішує жити так званим подвійним життям, тобто одну картину себе демонструвати родині та близьким людям, а іншу картину себе презентувати в обмеженому, інколи закритому товаристві.

По-перше, проживати подвійне життя дуже обтяжливо. Людині необхідно бути в постійному напруженні й це призводить до швидкого виснаження, емоційного і психічного.

По-друге, важко жити, усвідомлюючи, що твої рідні насправді тебе не знають, навіть не бачать. Вони бачать якісь інші образи свого сина, або своєї доньки, або іншої близької людини, і доводиться відповідати цьому образу, інакше не дістанеш ані уваги, ані любові, ані підтримки, усього того, що ми беремо у своїх родинах.

А ще причина, за якою люди наважуються зробити камінг-аут, це відчуття відкритості й легкості, коли живеш зі своїми партнерами або партнерками, і маєш можливість не приховувати своє сімейне життя. Багато ЛГБТ-людей створюють родини, народжують дітей і водночас приховують факт своїх відносин від батьків. Інколи таким сім'ям доводиться вигадувати версії щодо того, що партнерка або партнер є подругою, другом, хрещеним батьком або хрещеною матір'ю.

Що робити батькам?

Перше, що вам необхідно зробити, це заспокоїтися. Надалі вам знадобиться більше інформації. Спробуйте знайти джерела такої інформації, можливо, в інтернеті. Існують спеціальні організації, які займаються батьками та рідними людей, які здійснили камінг-аут, або належать до ЛГБТ-спільноти. Дуже допоміжним було б знайти інших людей, чиї рідні так само здійснили камінг-аут.

Коли бачиш, що ти не одна, або не один такий, що є інші люди, які переживають те саме, що й ти, тоді відчуваєш помітне полегшення.

Я б радила в будь-якому випадку бути на боці близької людини: "Я з тобою, я за тебе незважаючи, що мені зараз важко, у мене зруйнувалося моє життя, я не знаю зараз як реагувати і як жити, поки я в цьому періоді розгубленості, він мине, я знайду відповіді на свої питання, але я однаково з тобою, навіть якщо я зараз не можу бути такою або таким, як завжди."

Чому так відбувається? Тому що дійсно плани на майбутнє доньки або сина зруйнувалися також, і варто розуміти, що це були ваші плани, а не її або його. Те, що ви собі будували якесь майбутнє і сподівалися, що воно колись здійсниться й зараз бачите, що його не буде, це ваша внутрішня проблема, яку вам необхідно буде вирішити із собою і ваші діти не мають відповідати за ваші емоційні стани, за те, що ви з ними не можете зараз впоратися.

Чим себе підтримати в цей час?

Спробувати не розглядати те, що відбулося, як нещастя. Розглядати це як подію, яка несподівано увійшла у ваше життя і з якою треба навчитися жити.

Також я не радила б ігнорувати цю подію. Від того, що ми не будемо про це говорити, будемо уникати торкатися цієї теми, вона не перестане бути наявною. І якщо вам важко поки говорити про це, можна спокійно і просто сказати це дитині, або іншій людині з родини, яка здійснює камінг-аут, що ви поки не можете говорити про це, але згодом будете.

Я б також не радила вдаватися до позиції «перечекаємо, доки це мине, воно мине». Можливо, ви маєте справу з таким явищем, як бісексуальність, тоді дійсно, у людини можуть змінитися партнер на партнерку або партнерка на партнера, і тоді ситуація ніби буде виглядати "нормальною." Але якщо ви маєте справу із явищем трансгендерності або гомосексуальності, то людина скоріш за все залишиться у своїй ідентичності, і такому вигляді, як вона вам презентує. І сподіватися на це, що це мине, це ніби вдавати, що те, що зараз із нею відбувається, є хибним, неправильним, патологічним, або якимось ще не таким, і це те саме, що й неприйняття.

Слідкуйте за тим, щоби не застрягати на етапах заперечення, провини й болю. Ці етапи природні, коли щось руйнується в нашому житті, навіть якщо це переконання щодо майбутнього наших дітей. Ми природним шляхом проходимо через етапи заперечення, небажання з цим примиритися, болю, почуття провини й так далі. Якщо ви помічаєте, що цей період триває у вас декілька місяців і ніяк не закінчується, скоріш за все вам допомогло б звернутися до психолога або психотерапевта, з яким або з якою ви б могли вийти з того місця, де застрягли.

Стоп-фрази

Фрази та вислови, які люди,що здійснюють камінг-аут, можуть почути від своїх рідних і ці слова є болісними, вони можуть поранити людину.

Є декілька таких висловів, ми поговоримо з вами й про них.

І давно це в тебе? Будьте певні, що точно давно. Якщо людина здійснює камін-аут, вона деякий час живе з цим. Якщо вона чує таку фразу, це про те, що начебто її звинувачують у чомусь, або піддають сумнівам правдивість її відчуття щодо себе.

А сходімо до фахівця або до священника, гуру, когось ще? Це демонструє так звану патологізуючу позицію, тобто ви транслюєте дитині, що з нею щось не так, це хвороба, або щось ще. Сексуальна орієнтація й гендерна ідентичність хворобою не є, вони є варіантом норми розвитку людської сексуальності й гендерної ідентичності та виправляти те, що є нормою, є не просто безглуздям, це є й неетичним.

А, може, тобі здалося? А ти точно впевнений або впевнена, що це так?Зазвичай людина тривалий час живе зі своєю ідентичністю і якщо вона наважилася вам сказати, вірогідно, що їй точно не здалося.

І за що мені оце все? Та що ти зі мною робиш? Ось виростила на свою голову? Такі фрази звинувачують дитину або людину й ніби передають відповідальність за ваші складнощі. Це ви зараз не можете впоратися із ситуацією. Це ви зараз не можете подолати власні емоційні труднощі. Ваші емоції й ваші почуття це цілком ваша відповідальність, і якщо у вас складнощі, то дитина не винна в тому, що вони у вас є. Якщо ви не можете самостійно подолати деякі стани, певно, що вам потрібна допомога фахівця. Ваша дитина, звісно, не є фахівцем із ментального здоров'я й не мусить лікувати ваші емоційні проблеми.

Це гріх. Це аморально. Якщо ваша дитина повідомила вам про те, що її сексуальна орієнтація або гендерна ідентичність є такою, якою вона є, вона імовірніше до того багато разів подумала про те, як це буде сприйнято, як на це дивляться в суспільстві і якби аморальність або гріховність, як категорія її хвилювала, скоріш за все вона б прийшла до вас з іншими питаннями та в іншому контексті й, можливо, не до вас, а до інших людей, які могли б надати їй підтримку в цьому аспекті. Коли батьки це говорять, вони ніби-то мають надію, що дитина почує і прийде до тями, але насправді це лише додасть почуття провини перед вами й тієї й зайвої надлишкової відповідальності, яку неетично передавати дитині за знов-таки ваші почуття.

А що я тепер на роботі скажу? Що тепер сусіди або родичі скажуть? Так само, дитина не мусить відповідати за ваші почуття щодо того, що скажуть родичі, і як ви з цим обійдетеся. Це може бути неприємним, але, як показує практика, здебільшого люди досить спокійно сприймають інформацію щодо того, що хтось зі знайомих їм людей має сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність, яка виходить за межі гетеронормативності. Якщо вас бентежить це питання, скоріш за все, вам необхідна допомога з тим, щоби навчитися допомагати собі, щоби навчитися бути більш стійкими в тому, що ви живете правильне життя, і що ви не маєте бути зручними або якимись, якими вас хотіли б бачити інші люди.

Ну, головне, що не наркотики. Ця фраза ніби-то звучить, як фраза прийняття, але насправді вона є знецінюванням і патологізацією, ніби гендерна ідентичність людини те саме, що й наркотики, тільки трошечки краще, а воно таким не є. Ці поняття взагалі не варто ставити в один рядок.

Використані матеріали з сайтів:

https://ginkagu.ru/budinok-i-rodina/vzaemovidnosini/19242-jak-zrozumiti-shho-hlopec-gej-na-shho-zvernuti.html

https://ukr.agromassidayu.com/kak-rasshifrovivaetsya-lgbt-lgbt-soobshestva-chto-takoe-lgbt-read-830806

https://www.insight-ukraine.org/special/comingout-reaction/

https://nazarella.com.ua/yak-diznatisya-shho-xlopec-gej-15-xitrix-sposobiv-ce-viyaviti/#lwptoc4

                                                                                          Гендерне насильство

Насильство – явище, притаманне людству із початків його існування. Насильством просякнуті різноманітні канали інформації – газети/журнали, кіно й телебачення, інтернет, біг-борди, – що виховує в нас звичку, робить «товстошкірими» до чужої біди, яка за таких умов зростає в катастрофічній прогресії. Оскільки в основі суспільних відносин лежить людина, проблема насильства має і яскраво виражену ґендерну складову.

Ґендерне насильство – це насильство, яке чиниться над особою тому, що вона належить до тієї чи іншої статі. Воно виникає в усіх культурах, релігіях, расах, у будь-якої статі та у будь-якому віці і є одним із найпоширеніших порушень прав людини. Метою ґендерного насильства, як і будь-якого іншого, є прагнення особи однієї статі домінувати і контролювати поведінку особи іншої статі. В основі такого насильства лежать ґендерна нерівність, ґендерні стереотипи, особисті психологічні особливості – агресивність, неприйнятність, відраза, тощо. Переважна частина ґендерного насильства – це насильство чоловіків над жінками.

Основні прояви ґендерного насильства:

– зґвалтування (зокрема в молодіжних компаніях, на побаченнях);

– сексуальні домагання на роботі;

– спонукання до аборту;

– примус до народження дитини;

– крайні ревнощі, заборона спілкування з іншими чоловіками/жінками;

– заборона працювати;

– торгівля жінками;

– насильство в сім’ї (фізичне, психологічне, сексуальнее, економічне).

На зменшення й ліквідацію ґендерного насильства спрямовано міжнародні документи (Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Декларацію ООН про викорінення насильства проти жінок) і закони України («Про попередження насильства в сім’ї», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», окремі статті Кримінального Кодексу України та Кодексу про адміністративні правопорушення).

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про попередження насильства в сім’ї

Стаття 1.

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю;

фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого,

порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до

неповнолітнього члена сім’ї;

психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я;

Жертва насильства в сім’ї – член сім’ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім’ї.

        Щороку проблема насильства загострюється через її прихований характер: жінки й дівчата приховують акти знущання над ними. З одного боку, прояви насильства, наприклад, в сім’ї, мають циклічний характер: насильство – примирення – заспокоєння – посилення напруги – і знову насильство.         

        У зв’язку з цим жертва насилля в якийсь момент вірить, що нічого подібного більше не повториться. З часом вона звикає і починає звинувачувати себе. У психології така поведінка називається «синдромом жертви». З іншого боку, замовчування фактів насильства є причиною страху і сорому (це особливо стосується зґвалтувань дітей і неповнолітніх), а також відсутністю знань про те, куди звернутися за допомогою (батьки часто не є «рятівним острівцем»).

Статистичні дані:

ООН: кожна третя жінка в світі хоча б раз у житті була побита, зґвалтована або до неї було застосовано інший вид фізичного насильства.

Світовий Банк:

– із 10-ти найбільш ризикованих факторів, які впливають на життя жінок, ризик зґвалтування та домашнього насильства набагато більше, ніж захворювання на рак та ДТП;

– одна жінка з чотирьох протягом життя хоча б раз страждає від насильства в сім’ї;

– за кількістю «повторних» жертв насильство в сім’ї повторюються не менше 35 разів перед тим, як жертва звернеться до міліції.

Україна:

– 35-50% українських жінок, які потрапили у відділення травматології, були жертвами насильства в сім’ї;

– протягом одного року насильство в сім’ях України стає причиною 100 тис. днів перебування на лікарняному ліжку, 30 тис. звернень до відділень травматології і 40 тис. дзвінків до лікарів;

– 30-40% всіх дзвінків до міліції стосуються насильства в сім’ї, в т.ч фізичного.

Сьогодні Україна, яка обрала європейський вектор розвитку, все ще перебуває на етапі становлення ґендерного права. Одним із важливих його завдань є забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а отже – й викорінення усіх форм дискримінації за ознакою статі і ґендерного насильства.

 У напрямку протидії насильству працює 

 Міжнародний жіночий правозахисний центр 

«Ла Страда Україна»  його 

  безкоштовна «гаряча лінія» з протидії насильству в сім’ї  

0-800-500-335 або 386.

Використаний матеріал: Ґендерна абетка для українських медіа / Котова-Олійник С., Стельмах Б., Ярош О. : посібник / Софія Котова-Олійник, Богдана Стельмах, Оксана Ярош. – Луцьк: Волинська мистецька агенція «Терен», 2013.- 50 с.

 

Акція 

«16 днів проти насильства»

Людина – це особа чоловічої або жіночої статі. Жінки і чоловіки фізіологічно різні, але від природи мають рівні права.

У червні 1991 р. Центр Жіночого Глобального Лідерства й учасники Форуму з питань жінок, насильства та прав людини, представленого учасницями 20 країн світу, ініціювали глобальну кампанію «16 днів проти насильства».

Відтоді тисячі громадян і сотні державних і громадських організацій з понад 100 країн світу беруть участь у щорічних всесвітніх кампаніях «16 днів проти насильства», які закликають до припинення всіх форм насильства проти жінок.

Щороку в усіх областях України відбуваються різні заходи, що мають на меті привернути увагу громадськості до домашнього насильства.

25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок;

29 грудня – Міжнародний день захисників прав жінок;

1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом;

2 грудня – Міжнародний день за відміну рабства;

3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

5 грудня – Міжнародний день волонтера;

6 грудня – річниця інциденту в Монреалі;

9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;

10 грудня – Міжнародний день прав людини.