Як говорити з дитиною 
про ВІЛ/СНІД?

Усім батькам хочеться, щоб їх дитина виросла повноцінною людиною суспільства, і могла  вирішувати життєві питання самостійно. Поки вона ще росте, ми намагаємося захистити її від «дорослих» проблем, але рано чи пізно їй доведеться з ними зіткнутися. Перед людиною, яка зростає постає багато запитань, і її батькам доведеться шукати відповіді разом з нею.

І  як би ми не хотіли перенести обговорення цього питання «на потім», розмовляти про це необхідно на всіх етапах розвитку дитини. Батьки можуть розкрити дітям непрості питання, пов'язані з проблемою ВІЛ/СНІДу, отримавши в свою скарбничку знань ряд рекомендацій фахівців... Як же говорити про ВІЛ/СНІД с дитиною?  Більшість дорослих перед розмовою з дитиною на цю тему почуваються беззбройними. Найчастіше дорослі непідготовлені до подібних бесід і почуваються «не у своїй тарілці»: навіть якщо вони знають про що говорити, то не уявляють собі, як це вони будуть робити.

До розмови про вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) потрібно підготуватися як батькам, так і дітям. Краще обговорювати таку тему вдома, у спокійній атмосфері, коли знайдено відповідний момент для бесіди, а діти проявляють інтерес до розмови і активно залучаються до процесу обговорення. Основою для розмови на тему ВІЛ-інфекції може стати розмова про безпечну поведінку щодо власного здоров'я. Це допоможе захистити вашу дитину, коли вона виросте. Хоча діти дізнаються про існування ВІЛ/СНІДу досить рано, їхні уявлення більш схожі на фільм жахів, ніж на реальні факти.

Говорити на подібну тему з дитиною нелегко. Однак, дитина живе не в вакуумі. Якщо не почати обговорювати з нею важкі питання якомога раніше, це може зробити хтось інший, можливо не найкращим чином. У вас є можливість не тільки дати своїм дітям правдиву інформацію, але й зробити так, щоб ця інформація відповідала тим моральним принципам, які ви хочете прищепити дітям. Існують загальні правила спілкування з дитиною, але не слід забувати, що кожна дитина унікальна, і тільки ви самі можете виробити стратегію, яка підійде саме вашій дитині.

 
Інформація для батьків та педагогічних працівників.

Проводячи бесіди і відповідаючи на запитання, слід дотримуватися деяких правил.

1.      Толерантно ставитися до будь-яких запитань.

Категорично забороняються окрики, вистежування, а тим більше погрози і покарання. Якщо запитання поставлене в невідповідній ситуації, пообіцяйте дитині, що відповісте на нього згодом. Але обіцянки обов^,язково треба дотримуватися.

2.      Серйозно ставитися до запитання.

Не можна відмахуватися, робити вигляд, що все це нісенітниця, і переводити розмову на особистість.

3.      Гарантувати дотримання таємниці.

Дитина має бути впевнена, що будь-яке її запитання не стане відоме іншим дітям чи дорослим.

4.      На всі запитання давати конкретні й однозначні  відповіді.

5.      Бути послідовним.

Не можна, приміром, стверджувати, що дітей приносить лелека, а через деякий час пояснювати, як це відбувається  насправді.

6.      Під час розмови  про СНІД ніколи не драматизуйте ситуацію.

Не залишайте місця для нез^,ясованності, страху. Оскільки ви говорите з дитиною про СНІД, вона має відчути,  що Ви її любите, що її здоров,я і щастя дуже Вас хвилюють.

7.      Чим раніше, тим краще.

Діти чують про проблеми із самого раннього віку, задовго до того, як зможуть зрозуміти їх. Маленькі діти звертаються за інформацією в першу чергу до батьків. Дитина стає підлітком. Йому важливо відчувати свою незалежність, і він віддасть перевагу друзям, звернувшись до них за порадою. У батьків є унікальна можливість, вони можуть стати першими, хто заговорить з дитиною про дану проблему, і коли вона виросте, ніхто вже не зможе ввести її в оману невірною інформацією або відсутністю тих цінностей, які ви хочете їй прищепити.

8.      Починайте розмову самі.

Телебачення постійно дає нам чудові підстави почати розмову. Один або два запитання на тему, що нас цікавить, якої торкається фільм, можуть привести до цінної бесіди. Розмовляючи з дитиною, потрібно використовувати тільки ті слова, які вона зможе зрозуміти. Найкращий вихід: заздалегідь складіть словник зрозумілих слів і коротких прямих пояснень.

Батькам, що мають декілька дітей, слід говорити з ними поодинці, навіть про один і той самий предмет. Чому? Діти різного віку перебувають на різних стадіях розвитку, що означає, що їм потрібен різний об’єм інформації, вони мають різний запас слів, і їх цікавлять різні питання. Старша дитина буде домінувати в розмові, і молодшій так і не вдасться висловитись.

Більшості батьків складно говорити з дітьми про секс і сексуальність. Але, все ж, безпека вашої дитини потребує, щоб ви подолали нервозність і донесли до дитини те, що може захистити її в майбутньому. Кінець кінцем, діти чують про це з екранів телевізорів і в своєму дворі. Якщо ми не дамо нашим дітям правдиву і коректну інформацію, це зроблять за нас сторонні люди.

Діти хочуть, щоб дорослі обговорювали з ними складні питання. Тільки батьки зможуть створити атмосферу відкритості, в якій дитина може поставити будь-яке запитання з будь-якого предмету, не лякаючись наслідків. Як створити таку атмосферу? Розпочати потрібно з підтримки, розуміння і заохочення. Не слід обривати запитання дитини або переводити розмову на іншу тему, якщо вам складно відповісти одразу або запитання стало для вас несподіваним. Можна перенести розмову на інший час і домовитись про це з дитиною, наприклад, сказати :”Це цікаве запитання, але я не знаю. Давай спробуємо дізнатись”. Головне, не забудьте зробити так, як пообіцяли.

9.      Дитина почує тих, хто слухає її.

Дорослі часто занадто зайняті і не мають можливості вислухати дітей. Однак, ваша дитина потребує уваги. Якщо дитина відчуває, що її уважно слухають, вона починає краще до себе відноситись. Якщо дитина знає, наскільки вона важлива для вас, їй буде простіше звернутись до вас із запитанням.

Іноді важко відразу зрозуміти, що саме хоче знати ваша дитина. Багатьом дітям важко ясно сформулювати своє запитання, і в результаті ми, батьки, говоримо самі із собою, тільки збентежуючи і заплутуючи дитину. Наприклад, ваша маленька дитина запитує, що таке “травка”. Перед тим, як відповідати, запитайте її, як вона сама розуміє це слово. Якщо вона відповідає: “Я думаю, що це така трава, яку їдять, коли веселяться”, то ви вже будете знати, як краще побудувати свою відповідь. Якщо ви уважно прислухаєтесь до реакції дитини на ваші слова, ви зможете зрозуміти, коли розмову варто завершити. Припустимо, під час розмови дитина зненацька говорить: “Ну, я піду пограюсь” або міняє тему, це може означати, що наступну частину бесіди слід залишити на пізніше.

Дитина будь-якого віку заслуговує на те, щоб відповіді на її запитання були чесними.В іншому разі дитині буде важко довіряти вам. Якщо ви не відповісте на запитання прямо, то, для того, щоб заповнити пропуск в інформації, діти підключать свою фантазію, а ілюзії можуть виявитись набагато більш небезпечними, а ніж та реальність, яку ви намагаєтесь приховати.

10.  Терпіння і ще раз терпіння.

Часто нам здається, що ми знаємо, про що дитина хоче сказати задовго до того, як вона сформулює речення. Але не закінчуйте речення за неї, як би вам того не хотілось. Не піддавайтесь імпульсам. Терпляче вислуховуючи, ми дозволяємо дитині думати самостійно, і даємо їй зрозуміти, що вона варта уваги. Діти ненавидять офіційний тон в розмові, особливо, якщо справа торкається складних питань. Дитина не хоче, щоб мати або батько читали їй нотації.

11.  Поговоріть про це ще раз... І ще раз.

Більшість дітей і підлітків можуть засвоїти лише невелику частину інформації із одної розмови. Тому необхідно зачекати якийсь час, а згодом запитати дитину, чи пам’ятає вона вашу розмову. Це допоможе вам виправити помилки і поповнити те, що вона встигла забути. Кінець кінцем, намагаючись увібрати все, що їм цікаво, діти часто ставлять одні й ті самі запитання безліч разів, дратуючи батьків. Не бійтеся починати розмову знову. Ваше терпіння піде на користь вашій дитині.

Надайте дитині інформацію точну і таку, яка підійде для її віку. Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, то не варто починати цю розмову з проблеми СНІДу.

До розмови на важливу тему прийдеться повертатись у майбутньому. Одна бесіда не зможе сформувати у дитини чітке уявлення з такого складного питання.

12.  Допоможіть дитині поважати себе.

Ставте перед нею задачі, з якими вона здатна справитись, і підтримуйте її інтерес. Це підвищує самооцінку дитини, що стане їй у нагоді в майбутньому, коли прийдеться відчути тиск оточуючих. Підлітки часто вживають наркотики або занадто рано починають сексуальне життя саме під впливом середовища. Чим краще дитина відноситься до себе (що в першу чергу залежить від батьків), тим менше імовірність ризикованої поведінки.

13.  Геть забобони, безпека дитини – це головне.

Деякі дорослі і досі вірять, що проблема СНІДу стосується тільки представників деяких груп ризику і зовсім не має відношення до їх дітей Не дозволяйте власним забобонам стати загрозою безпеки вашої дитини Переконайтесь, що вона достатньо знає про СНІД і передачу ВІЛ, і що ви самі володієте достатньою інформацією відносно цього. Ці знання дитина повинна одержати до того, як вона зустрінеться з реальною загрозою передачі ВІЛ у майбутньому.

14.  Звертаємо увагу на розмову  з дітьми дошкільного віку та молодшого шкільного:

Розмова з дітьми до п'яти років. Малюки не потребують подробиць і не здатні засвоїти такі складні терміни, як «імунна система», «вірус імунодефіциту людини». Пояснення повинні бути спрямованими на впевненість у безпеці: їхньої і вашої. Завдання батьків - зробити цю безпеку реальною. Починати треба з елементарних правил особистої гігієни, привчати дитину до акуратності: мийте руки і привчайте до цього з раннього віку, чистите зуби малюкові, а потім навчіть його робити це самостійно.

Розмова з дітьми до семи років. Діти цього віку більш здатні до засвоєння базових знань щодо ВІЛ/СНІДу. Скажіть їм, наприклад, що СНІД - хвороба, що виникає через інфекцію, яка потрапила в кров. Для більшої наочності можна намалювати схему, що пояснює роботу імунної системи людини, коли організм бореться проти елементарної застуди, і що відбувається, коли в організм потрапляє ВІЛ.

Поясніть малюкові, що безпечно ходити в школу і грати з ВІЛ-позитивною дитиною, головне, щоб ваші ігри не супроводжувалися бійками. Ви можете нагадати, що конфлікти між товаришами можна вирішити, обговоривши їх. Важливим буде згадати і про те, що не слід торкатися до чужої крові або відкритої рани іншої людини, особливо, якщо у самого малюка є свіжі рани.

Батькам важливо пам'ятати, щоголовне в цьому процесі - 

донесення адекватної для віку дитини, достовірної інформації.

 

Можливі запитання і відповіді

ЩО ТАКЕ СНІД? СНІД – це дуже серйозна хвороба, яку викликає маленька невидима істота – вірус, який називається ВІЛ. Організм має захисників, що охороняють його від різних мікробів. Навіть коли ти захворів, твої захисники борються з інфекцією і намагаються допомогти тобі одужати якомога скоріше. ВІЛ може вбивати цих захисників, і тоді організм стає беззахисним перед мікробами, які і викликають хвороби. Коли так трапляється, людина починає сильно хворіти. Це називається СНІД. Якщо у людини в організмі ВІЛ, вона може декілька років не відчувати, що заразилася.

У КОГО БУВАЄ СНІД? СНІД буває, тільки якщо в організм попав ВІЛ. ВІЛ передається тільки тоді, коли деякі рідини із тіла людини, у якої є ВІЛ, попадають в організм іншої. Цього не відбувається, якщо ти просто торкаєшся людини, у якої є ВІЛ, або користуєшся з нею одними речами. ВІЛ не можна підхопити як застуду. (Дитині необхідно розказати про передачу ВІЛ статевим шляхом, але тільки в тому разі, якщо ви вже говорили про секс раніше).

А У ДІТЕЙ СНІД БУВАЄ? У деяких дітей дійсно може бути СНІД. Якщо у мами є ВІЛ (вірус, який може викликати СНІД), то іноді він передається дитині при народженні. Декілька років тому, коли діти з різними хворобами лягали в лікарню і їм переливали кров, їм іноді передавався ВІЛ. Частіше ВІЛ буває у дорослих.

ЯК МОЖНА ДІЗНАТИСЬ, ЩО У ЛЮДИНИ ВІЛ? Неможливо дізнатись, що у людини є ВІЛ просто подивившись на неї, або поговоривши з нею. ВІЛ може бути у будь-якої людини, незалежно від того, як вона виглядає або як себе поводить. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде вона кому-небудь розповідати про це. Можна дізнатись є у людини ВІЛ чи ні, тільки якщо вона перевіриться у лікаря. Зовсім різні люди заражаються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

Використані джерела: 

1.Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді https://svyat.kyivcity.gov.ua/news/2291.html

2. http://glukhiv-zosh6.sumy.sch.in.ua/socialjnij_pedagog/metodichni_rekomendacii_normativni_dokumenti_poradi/zahisti_sebe_vid_vil_snid/yak_govoriti_z_ditinoyu_pror_vil_snid/

3. ВІЛ/СНІД : відчуй себе захищеним. Спецвипуск. Шкільний світ №25-28, липень 2004 р.