Як говорити з дитиною 
про ВІЛ/СНІД?

Усім батькам хочеться, щоб їх дитина виросла повноцінною людиною суспільства, і могла  вирішувати життєві питання самостійно. Поки вона ще росте, ми намагаємося захистити її від «дорослих» проблем, але рано чи пізно їй доведеться з ними зіткнутися. Перед людиною, яка зростає постає багато запитань, і її батькам доведеться шукати відповіді разом з нею.

І  як би ми не хотіли перенести обговорення цього питання «на потім», розмовляти про це необхідно на всіх етапах розвитку дитини. Батьки можуть розкрити дітям непрості питання, пов'язані з проблемою ВІЛ/СНІДу, отримавши в свою скарбничку знань ряд рекомендацій фахівців... Як же говорити про ВІЛ/СНІД с дитиною?  Більшість дорослих перед розмовою з дитиною на цю тему почуваються беззбройними. Найчастіше дорослі непідготовлені до подібних бесід і почуваються «не у своїй тарілці»: навіть якщо вони знають про що говорити, то не уявляють собі, як це вони будуть робити.

До розмови про вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) потрібно підготуватися як батькам, так і дітям. Краще обговорювати таку тему вдома, у спокійній атмосфері, коли знайдено відповідний момент для бесіди, а діти проявляють інтерес до розмови і активно залучаються до процесу обговорення. Основою для розмови на тему ВІЛ-інфекції може стати розмова про безпечну поведінку щодо власного здоров'я. Це допоможе захистити вашу дитину, коли вона виросте. Хоча діти дізнаються про існування ВІЛ/СНІДу досить рано, їхні уявлення більш схожі на фільм жахів, ніж на реальні факти.

Говорити на подібну тему з дитиною нелегко. Однак, дитина живе не в вакуумі. Якщо не почати обговорювати з нею важкі питання якомога раніше, це може зробити хтось інший, можливо не найкращим чином. У вас є можливість не тільки дати своїм дітям правдиву інформацію, але й зробити так, щоб ця інформація відповідала тим моральним принципам, які ви хочете прищепити дітям. Існують загальні правила спілкування з дитиною, але не слід забувати, що кожна дитина унікальна, і тільки ви самі можете виробити стратегію, яка підійде саме вашій дитині.

 
Інформація для батьків та педагогічних працівників.

Проводячи бесіди і відповідаючи на запитання, слід дотримуватися деяких правил.

1.      Толерантно ставитися до будь-яких запитань.

Категорично забороняються окрики, вистежування, а тим більше погрози і покарання. Якщо запитання поставлене в невідповідній ситуації, пообіцяйте дитині, що відповісте на нього згодом. Але обіцянки обов^,язково треба дотримуватися.

2.      Серйозно ставитися до запитання.

Не можна відмахуватися, робити вигляд, що все це нісенітниця, і переводити розмову на особистість.

3.      Гарантувати дотримання таємниці.

Дитина має бути впевнена, що будь-яке її запитання не стане відоме іншим дітям чи дорослим.

4.      На всі запитання давати конкретні й однозначні  відповіді.

5.      Бути послідовним.

Не можна, приміром, стверджувати, що дітей приносить лелека, а через деякий час пояснювати, як це відбувається  насправді.

6.      Під час розмови  про СНІД ніколи не драматизуйте ситуацію.

Не залишайте місця для нез^,ясованності, страху. Оскільки ви говорите з дитиною про СНІД, вона має відчути,  що Ви її любите, що її здоров,я і щастя дуже Вас хвилюють.

7.      Чим раніше, тим краще.

Діти чують про проблеми із самого раннього віку, задовго до того, як зможуть зрозуміти їх. Маленькі діти звертаються за інформацією в першу чергу до батьків. Дитина стає підлітком. Йому важливо відчувати свою незалежність, і він віддасть перевагу друзям, звернувшись до них за порадою. У батьків є унікальна можливість, вони можуть стати першими, хто заговорить з дитиною про дану проблему, і коли вона виросте, ніхто вже не зможе ввести її в оману невірною інформацією або відсутністю тих цінностей, які ви хочете їй прищепити.

8.      Починайте розмову самі.

Телебачення постійно дає нам чудові підстави почати розмову. Один або два запитання на тему, що нас цікавить, якої торкається фільм, можуть привести до цінної бесіди. Розмовляючи з дитиною, потрібно використовувати тільки ті слова, які вона зможе зрозуміти. Найкращий вихід: заздалегідь складіть словник зрозумілих слів і коротких прямих пояснень.

Батькам, що мають декілька дітей, слід говорити з ними поодинці, навіть про один і той самий предмет. Чому? Діти різного віку перебувають на різних стадіях розвитку, що означає, що їм потрібен різний об’єм інформації, вони мають різний запас слів, і їх цікавлять різні питання. Старша дитина буде домінувати в розмові, і молодшій так і не вдасться висловитись.

Більшості батьків складно говорити з дітьми про секс і сексуальність. Але, все ж, безпека вашої дитини потребує, щоб ви подолали нервозність і донесли до дитини те, що може захистити її в майбутньому. Кінець кінцем, діти чують про це з екранів телевізорів і в своєму дворі. Якщо ми не дамо нашим дітям правдиву і коректну інформацію, це зроблять за нас сторонні люди.

Діти хочуть, щоб дорослі обговорювали з ними складні питання. Тільки батьки зможуть створити атмосферу відкритості, в якій дитина може поставити будь-яке запитання з будь-якого предмету, не лякаючись наслідків. Як створити таку атмосферу? Розпочати потрібно з підтримки, розуміння і заохочення. Не слід обривати запитання дитини або переводити розмову на іншу тему, якщо вам складно відповісти одразу або запитання стало для вас несподіваним. Можна перенести розмову на інший час і домовитись про це з дитиною, наприклад, сказати :”Це цікаве запитання, але я не знаю. Давай спробуємо дізнатись”. Головне, не забудьте зробити так, як пообіцяли.

9.      Дитина почує тих, хто слухає її.

Дорослі часто занадто зайняті і не мають можливості вислухати дітей. Однак, ваша дитина потребує уваги. Якщо дитина відчуває, що її уважно слухають, вона починає краще до себе відноситись. Якщо дитина знає, наскільки вона важлива для вас, їй буде простіше звернутись до вас із запитанням.

Іноді важко відразу зрозуміти, що саме хоче знати ваша дитина. Багатьом дітям важко ясно сформулювати своє запитання, і в результаті ми, батьки, говоримо самі із собою, тільки збентежуючи і заплутуючи дитину. Наприклад, ваша маленька дитина запитує, що таке “травка”. Перед тим, як відповідати, запитайте її, як вона сама розуміє це слово. Якщо вона відповідає: “Я думаю, що це така трава, яку їдять, коли веселяться”, то ви вже будете знати, як краще побудувати свою відповідь. Якщо ви уважно прислухаєтесь до реакції дитини на ваші слова, ви зможете зрозуміти, коли розмову варто завершити. Припустимо, під час розмови дитина зненацька говорить: “Ну, я піду пограюсь” або міняє тему, це може означати, що наступну частину бесіди слід залишити на пізніше.

Дитина будь-якого віку заслуговує на те, щоб відповіді на її запитання були чесними.В іншому разі дитині буде важко довіряти вам. Якщо ви не відповісте на запитання прямо, то, для того, щоб заповнити пропуск в інформації, діти підключать свою фантазію, а ілюзії можуть виявитись набагато більш небезпечними, а ніж та реальність, яку ви намагаєтесь приховати.

10.  Терпіння і ще раз терпіння.

Часто нам здається, що ми знаємо, про що дитина хоче сказати задовго до того, як вона сформулює речення. Але не закінчуйте речення за неї, як би вам того не хотілось. Не піддавайтесь імпульсам. Терпляче вислуховуючи, ми дозволяємо дитині думати самостійно, і даємо їй зрозуміти, що вона варта уваги. Діти ненавидять офіційний тон в розмові, особливо, якщо справа торкається складних питань. Дитина не хоче, щоб мати або батько читали їй нотації.

11.  Поговоріть про це ще раз... І ще раз.

Більшість дітей і підлітків можуть засвоїти лише невелику частину інформації із одної розмови. Тому необхідно зачекати якийсь час, а згодом запитати дитину, чи пам’ятає вона вашу розмову. Це допоможе вам виправити помилки і поповнити те, що вона встигла забути. Кінець кінцем, намагаючись увібрати все, що їм цікаво, діти часто ставлять одні й ті самі запитання безліч разів, дратуючи батьків. Не бійтеся починати розмову знову. Ваше терпіння піде на користь вашій дитині.

Надайте дитині інформацію точну і таку, яка підійде для її віку. Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, то не варто починати цю розмову з проблеми СНІДу.

До розмови на важливу тему прийдеться повертатись у майбутньому. Одна бесіда не зможе сформувати у дитини чітке уявлення з такого складного питання.

12.  Допоможіть дитині поважати себе.

Ставте перед нею задачі, з якими вона здатна справитись, і підтримуйте її інтерес. Це підвищує самооцінку дитини, що стане їй у нагоді в майбутньому, коли прийдеться відчути тиск оточуючих. Підлітки часто вживають наркотики або занадто рано починають сексуальне життя саме під впливом середовища. Чим краще дитина відноситься до себе (що в першу чергу залежить від батьків), тим менше імовірність ризикованої поведінки.

13.  Геть забобони, безпека дитини – це головне.

Деякі дорослі і досі вірять, що проблема СНІДу стосується тільки представників деяких груп ризику і зовсім не має відношення до їх дітей Не дозволяйте власним забобонам стати загрозою безпеки вашої дитини Переконайтесь, що вона достатньо знає про СНІД і передачу ВІЛ, і що ви самі володієте достатньою інформацією відносно цього. Ці знання дитина повинна одержати до того, як вона зустрінеться з реальною загрозою передачі ВІЛ у майбутньому.

14.  Звертаємо увагу на розмову  з дітьми дошкільного віку та молодшого шкільного:

Розмова з дітьми до п'яти років. Малюки не потребують подробиць і не здатні засвоїти такі складні терміни, як «імунна система», «вірус імунодефіциту людини». Пояснення повинні бути спрямованими на впевненість у безпеці: їхньої і вашої. Завдання батьків - зробити цю безпеку реальною. Починати треба з елементарних правил особистої гігієни, привчати дитину до акуратності: мийте руки і привчайте до цього з раннього віку, чистите зуби малюкові, а потім навчіть його робити це самостійно.

Розмова з дітьми до семи років. Діти цього віку більш здатні до засвоєння базових знань щодо ВІЛ/СНІДу. Скажіть їм, наприклад, що СНІД - хвороба, що виникає через інфекцію, яка потрапила в кров. Для більшої наочності можна намалювати схему, що пояснює роботу імунної системи людини, коли організм бореться проти елементарної застуди, і що відбувається, коли в організм потрапляє ВІЛ.

Поясніть малюкові, що безпечно ходити в школу і грати з ВІЛ-позитивною дитиною, головне, щоб ваші ігри не супроводжувалися бійками. Ви можете нагадати, що конфлікти між товаришами можна вирішити, обговоривши їх. Важливим буде згадати і про те, що не слід торкатися до чужої крові або відкритої рани іншої людини, особливо, якщо у самого малюка є свіжі рани.

Батькам важливо пам'ятати, щоголовне в цьому процесі - 

донесення адекватної для віку дитини, достовірної інформації.

 

Можливі запитання і відповіді

ЩО ТАКЕ СНІД? СНІД – це дуже серйозна хвороба, яку викликає маленька невидима істота – вірус, який називається ВІЛ. Організм має захисників, що охороняють його від різних мікробів. Навіть коли ти захворів, твої захисники борються з інфекцією і намагаються допомогти тобі одужати якомога скоріше. ВІЛ може вбивати цих захисників, і тоді організм стає беззахисним перед мікробами, які і викликають хвороби. Коли так трапляється, людина починає сильно хворіти. Це називається СНІД. Якщо у людини в організмі ВІЛ, вона може декілька років не відчувати, що заразилася.

У КОГО БУВАЄ СНІД? СНІД буває, тільки якщо в організм попав ВІЛ. ВІЛ передається тільки тоді, коли деякі рідини із тіла людини, у якої є ВІЛ, попадають в організм іншої. Цього не відбувається, якщо ти просто торкаєшся людини, у якої є ВІЛ, або користуєшся з нею одними речами. ВІЛ не можна підхопити як застуду. (Дитині необхідно розказати про передачу ВІЛ статевим шляхом, але тільки в тому разі, якщо ви вже говорили про секс раніше).

А У ДІТЕЙ СНІД БУВАЄ? У деяких дітей дійсно може бути СНІД. Якщо у мами є ВІЛ (вірус, який може викликати СНІД), то іноді він передається дитині при народженні. Декілька років тому, коли діти з різними хворобами лягали в лікарню і їм переливали кров, їм іноді передавався ВІЛ. Частіше ВІЛ буває у дорослих.

ЯК МОЖНА ДІЗНАТИСЬ, ЩО У ЛЮДИНИ ВІЛ? Неможливо дізнатись, що у людини є ВІЛ просто подивившись на неї, або поговоривши з нею. ВІЛ може бути у будь-якої людини, незалежно від того, як вона виглядає або як себе поводить. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде вона кому-небудь розповідати про це. Можна дізнатись є у людини ВІЛ чи ні, тільки якщо вона перевіриться у лікаря. Зовсім різні люди заражаються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

Використані джерела: 

1.Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді https://svyat.kyivcity.gov.ua/news/2291.html

2. http://glukhiv-zosh6.sumy.sch.in.ua/socialjnij_pedagog/metodichni_rekomendacii_normativni_dokumenti_poradi/zahisti_sebe_vid_vil_snid/yak_govoriti_z_ditinoyu_pror_vil_snid/

3. ВІЛ/СНІД : відчуй себе захищеним. Спецвипуск. Шкільний світ №25-28, липень 2004 р.

 

 Міфи щодо ВІЛ.

МІФ 1: ВІЛ не існує, тому що так пишуть в Інтернеті. Під мікроскопом ВІЛ ніхто не бачив, тому його не існує.

ФАКТ: ВІЛ реальн існує. Із розвитком мікробіології та мікроскопії ВІЛ вдалося не тільки сфотографувати, але й зняти на відео.

 

МІФ 2: ВІЛ-інфекція зникає, якщо відвідувати церкву. Молитва зцілює від ВІЛ, і такі випадки відомі.

ФАКТ: До цих пір не було зафіксовано жодного випадку абсолютного «зцілення» від ВІЛ, тим паче через молитву.

Віра підтримує людину у важку хвилину і надає їй сил. Проте є захворювання хронічні, яких неможливо позбутися – наприклад, цукровий діабет чи гіпертонія. ВІЛ – це хронічна інфекція, цілком позбутися якої на сьогоднішній день не видається можливим. Якщо віра сильна, тоді приходить усвідомлення, що Бог дав можливість людям створити підтримуючі та ті ліки, що подовжують життя.

Багато ВІЛ-інфікованих, що відвідують церкву, спостерігаються у лікарів Центрів СНІД та приймають антиретровірусні препарати, які не дають вірусу руйнувати імунну систему. Часто пацієнти отримують велику моральну підтримку від священнослужителів, які допомагають їм подолати момент прийняття та усвідомлення діагнозу. Але тільки однією молитвою ВІЛ не подолати.

 

МІФ 3:  ВІЛ-інфекція, що призводить до СНІДу, – тільки комплекс давно відомих хвороб.

ФАКТ: СНІД (синдром набутого імунодефіциту) являється кінцевою стадією ВІЛ-інфекції.

У 2000 році більше 5 тисяч вчених з різних країн зібрались у південноафриканському місті Дурбан на конференцію та підписали документ, який отримав назву «Дурбанська декларація». В ній офіційно стверджувалося, що ВІЛ є причиною СНІДу. Серед тих, хто поставив підписи, були 11 Нобелівських лауреатів, керівники найбільших світових дослідних організацій і академій наук багатьох країн.

 

МІФ 4: «Я знайомий з людиною, у якої багато років тому виявили ВІЛ, він досі живий без антиретровірусної терапії».

ФАКТ: Перебіг ВІЛ-інфекції у різних людей відбувається по-різному

Типова прогресія ВІЛ-інфекції без АРТ складає 7–10 років (у 85–90% випадків). Буває стрімкий розвиток – менше 3 років (у менш як 5 %). До 10% пацієнтів може прожити без терапії більше 10–15 років. Для декотрих людей притаманна тривала відсутність прогресії захворювання, у них зберігається високий рівень клітин імунної системи (CD4) і/або низький рівень вірусу у крові довгі роки. Такі пацієнти зустрічаються дуже рідко і складають, за різними даними, від 1 до 10% людей, що живуть з ВІЛ. У них без АРТ так чи інакше розвивається СНІД, хоча і значно пізніше, ніж у інших ВІЛ-інфікованих.

 

МІФ 5: «Я прекрасно виглядаю, у мене нічого не болить, і тому у мене не може бути ВІЛ».

ФАКТ: Зовнішній вигляд людини не завжди говорить про стан її здоров’я.

Існує чимало захворювань, які тривалий час не турбують людину. Але, коли почнуться клінічні прояви, їх складніше лікувати, а, інколи, вже пізно. Наприклад, онкозахворювання, вірусний гепатит С. До таких захворювань відноситься і ВІЛ-інфекція, яка перебігає безсимптомно протягом кількох років. Тільки рання діагностика та своєчасний початок лікування допоможуть і у подальшому зберегти гарний зовнішній вигляд, уникнути страждань і раннього уходу із життя.

 

МІФ 6:  «Дружина мого друга перебуває на обліку у Центрі СНІД, а у нього немає ВІЛ. У пари вже двоє дітей. Діти не ВІЛ-інфіковані. Це означає, що лікарі нас обдурюють».

ФАКТ: ВІЛ-позитивна людина не заразить свого статевого партнера і не передасть вірус дитині, якщо використовує відповідні засоби профілактики.

Американські вчені провели дослідження серед дискордантних пар в Індії – тих, у яких ВІЛ-позитивний тільки один із партнерів. Серед учасників тільки один ВІЛ-негативний чоловік інфікувався ВІЛ за час дослідження. Імунний статус його ВІЛ-позитивної дружини оцінювався у 90 клітин/мл, а вірусне навантаження – у 100 000 копій/мл. Презервативами вони ніколи не користувалися. За висновками вчених, ВІЛ передається в дискордантних парах досить рідко, якщо вони не обирають «жорсткий» секс, надаючи перевагу ніжному, не травматичному, що виключає контакти з кров’ю, а також практикують сексуальні стосунки з використанням презерватива, за виключенням зачаття.

Варто також згадати, що ризик зараження чоловіків статевим шляхом менше, ніж жінок, так як їх контакт під час сексу відбувається з невеликим об’ємом інфікованої рідини. Якщо дружина приймає АРТ, вміст вірусу у її крові і вагінальних виділеннях стає мінімальним, що знижує ризик інфікування її чоловіка.

 

МІФ 7:  «Я вживаю «Вінт», у ньому ВІЛ гине».

ФАКТ: «Вінт» не являється противірусним препаратом».

На віруси, що потрапили у клітини імунної системи, діє тільки АРТ. Вміст йоду у готовому розчині «Вінта» дійсно дуже великий, що діє вбивчо не стільки на мікроорганізми, скільки на вени (тромбофлебіт і некроз стінок судин – «професіональні» захворювання «вінтових»). Але на вірус ВІЛ ніякий розчин наркотика не впливає.

 

МІФ 8: У презервативах є маленькі дірочки, через які потрапляє ВІЛ.

ФАКТ: Латексний презерватив представляє собою нездоланний бар’єр.

Існує думка, начебто у презервативі є такі маленькі дірочки, які набагато більші ВІЛ. Але справа в тому, що вільні копії вірусу знаходяться у рідинах організму. Вони не здатні кудись просочитися, пролізти чи перескочити. Презерватив не пропускає рідину, а відтак не пропускає і ВІЛ.

 

МІФ 9:  Фармацевтичні компанії придумали ВІЛ, щоб наживатися на нас.

ФАКТ: ВІЛ-інфекція з’явилася задовго до винаходу лікувальних препаратів для антиретровірусної терапії.

При ефективному лікуванні стан імунної системи покращується, а кількість вірусу у крові знижується, що підтверджується відповідними аналізами. Антиретровірусні препарати пацієнти отримують безкоштовно. Тому на ВІЛ-інфікованих фармкомпанії точно не наживуться. Виходячи з подібної логіки, правило мити руки нам нав’язали компанії з виробництва мила, щоб наживатися на нас?

 

МІФ 10: Аналізи на ВІЛ часто показують неправильний результат.

ФАКТ: Точність тест-систем, які використовують в останні роки в лабораторній діагностиці, більше 99%.

Існує кілька методів виявлення ВІЛ у крові людини. Основні:

• визначення антитіл до ВІЛ за допомогою швидких тестів і у сиворотці крові методом ІФА (імуноферментний аналіз);
• визначення самого вірусу чи його фрагментів методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція).

Щоб обстежити кров за допомогою швидких тестів, можна звернутися в неурядову організацію (НУО) в місті проживання. Переваги даного тесту полягають у тому, що кров береться з пальця і через 15–20 хв. можна дізнатися результат. Але дослідження проводиться за допомогою однієї тест-системи і тому при позитивному результаті необхідно здати кров з вени для дослідження методом ІФА в кабінеті «Довіри» лікувально-профілактичного закладу чи Центрі СНІД.

При тестуванні швидкими тестами інколи може бути так званий «хибнопозитивний результат», чи «невизначений» результат при ІФА, але це не говорить про якість тест-системи, а є результатом стану здоров’я людини. Причиною можуть бути декотрі захворювання, такі як: нещодавно перенесений грип, розсіяний склероз, системна червона вовчанка, цукровий діабет I типа, хронічний гепатит, онкозахворювання та ін., а також нещодавно зроблене щеплення проти грипу (протягом останніх 30 днів), ін’єкції гамаглобуліну, переливання крові і т. ін.

 

МІФ 11:  Ліки проти ВІЛ-інфекції – це отрута, їх не варто приймати через велику кількість побічних явищ.

ФАКТ: Побічні явища при підтримуючому лікуванні АРВ-препаратами загалом зникають через два тижні–місяць після початку лікування.

До появи високоактивної антиретровірусної терапії (АРТ) ВІЛінфекція вважалась смертельним захворюванням. У світі від СНІДу помер кожний п’ятий пацієнт. З 1996 р. АРТ почали широко застосовувати в США та у Європі. Для всіх ВІЛ-інфікованих з’явилась надія. З появою АРТ число випадків СНІДу у світі скоротилося до 10 разів. Дана терапія уповільнює і практично зупиняє прогресування ВІЛ-інфекції і її перехід у стадію СНІД, даючи можливість ВІЛ-інфікованій людині жити повноцінним життям.

В наш час схеми антиретровірусної терапії удосконалюються і оновлюються. Дедалі частіше застосовуються комбіновані лікарські препарати, що містять в одній пігулці/капсулі два, а іноді і три лікарських засоби. Таким чином, сьогодні нема необхідності приймати препарати «жменями», прийом лікарських препаратів скоротився до 2–3 разів на день. Будь-який медичний препарат може викликати побічні явища, і АРВ-препарати не виключення. Але більшість неприємних явищ зникають через два тижні–місяць після початку лікування. Зазвичай, такі явища виникають не більше ніж у 10% людей.

Інформація використана за дозволом  МБФ «Альянс громадського здоров’я

Використаний матеріал з сайту: https://healthcenter.od.ua/vil/mify-shhodo-vil/

 

 Як вберегтися від ВІЛ.

Україна займає одне з перших місць у Європі за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції.  Україна за темпами росту захворювання наздоганяє навіть Африку. СНІД, або синдром набутого імунодефіциту, є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції, при якій організм людини втрачає опірність. Збудником хвороби є вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ), який знищує імунну систему, спричинює розвиток злоякісних пухлин та інших уражень.

Симптоми

При зараженні ВІЛ більшість людей не відчувають ніякого дискомфорту. Іноді через кілька тижнів після зараження розвивається стан, схожий на грип (підвищення температури, висипання на шкірі, збільшення лімфатичних вузлів, пронос).

Протягом довгих років після інфікування людина може відчувати себе здоровою. Цей період називається прихованою (латентною) стадією захворювання, коли імунна система намагається знешкодити хвороботворний збудник та знищити його за допомогою спеціальних білих клітин крові (CD4+ лімфоцити) та специфічних антитіл.

При відсутності своєчасно розпочатої противірусної терапії ВІЛ поступово руйнує імунну систему, знижується опірність організму до інфекцій. У певний момент опірність організму стає настільки низькою, що у людини можуть виникати ті чи інші інфекційні хвороби, котрі раніше ніколи не з’являлися . Ці хвороби називаються «опортуністичними».

Опортуністичні інфекції при ВІЛ  викликані різноманітними вірусами, бактеріями або найпростішими. Вони включають в себе герпес, кандидоз, вірус папіломи людини, малярію, лімфому, саркому Капоші, пневмоцистну пневмонію, токсоплазмоз, цитомегаловірус, туберкульоз.

Останньою стадією ВІЛ-інфекції є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), який, за відсутності лікування, у деяких людей може виникнути через багато років. Для СНІДу характерно розвиток деяких видів раку, опортуністичних інфекцій або інших важких клінічних проявів хронічного характеру.
Інфікування людини ВІЛ відбувається при попаданні біологічних рідин, що містять ВІЛ в максимальній концентрації, в кровотік або на слизову оболонку.

 

Які основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції?

• через кров або предмети, які забруднені кров’ю (при використанні нестерильного інструментарію під час нанесення татуювань; при проведенні косметичних, манікюрних і педікюрних процедур, пірсингу);
• статевий шлях  (як при гомо-, так і гетеросексуальних статевих контактах). Випадкові статеві зв’язки (близько 80% людей, які  живуть з ВІЛ, заразилися саме при незахищеному сексі);
• ін’єкційний шлях (внутрішньовенне введення наркотиків) – при використанні загального посуду, голок або шприців при введенні наркотичних речовин;
• від матері до дитини, під час годування груддю  (під час вагітності, під час пологів і при грудному вигодовуванні).
• при медичних інвазивних втручаннях в лікувально-профілактичних установах (інфікування ВІЛ може відбутися при переливанні крові, її компонентів, пересадці органів і тканин, використанні донорської сперми, донорського грудного молока від ВІЛ-інфікованого донора, а також через медичний інструментарій для парентеральних втручаннях, вироби  медичного призначення, які контаміновані ВІЛ і не пройшли обробку відповідно до вимог нормативних документів).

Яким способом заразитися ВІЛ 

неможливо?

• через рукостискання;
• обійми;
• кашель або чхання;
•  поцілунках (без пошкодження слизової губ партнера);
• при використанні загального телефону;
• при відвідинах хворого в лікарні;
• через укусах тварин або комах;
• при користуванні загальним туалетом, ванною;
• при купанні в басейні, лазні або ванні;
• через білизну і одяг;
• через їжу і столовий посуд при сумісному мешканні;
• через дверні ручки, поручні і поручні в громадському транспорті.

Що робити, 

щоб уникнути інфікування ВІЛ?

• уникати випадкових статевих зв'язків;
• утримуватись від вживання наркотичних речовин
  якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків, для введення наркотичних речовин використовувати індивідуальні шприци, голки, а доцільніше відмовитись від внутрішньовенного вживання наркотичних речовин замінивши їх на таблетовані препарати для замісної терапії. Замісна підтримуюча терапія видається лікарями наркологами.
• не користуватися спільними засобами гігієни (леза, щітки, манікюрні набори тощо);
• для нанесення татуювання та манікюру мати індивідуальний або одноразовий інструментарій;
• для ВІЛ-позитивної матері, щоб попередити інфікування дитини, необхідно відмовитись від грудного вигодовування.

 

Як і де можна виявити ВІЛ?

    Вчасне виявлення ВІЛ-інфекції в організмі людини вже не звучить як вирок. Сьогодні в Україні є доступне специфічне лікування ВІЛ-інфекції, що якісно покращує та продовжує життя інфікованої людини. Можна пройти  тестування у лікарні. Воно дозволяє виявити вірус в організмі вже через 3 місяці з моменту інфікування. 

Амбулаторно-поліклінічне відділення  з надання меддопомоги ВІЛ/СНІД хворим

Контакти: м. Краматорськ, вул. Дніпровська 14 ( 3 корпус). Телефони відділення: (06264) 6-90-62; (+38) 050-24-36-371. E–mail: kramatorskaids@gmail.com. 

Графік роботи: Понеділок – п’ятниця з 8.00 до 15.15

Перелік медичних послуг амбулаторно-поліклінічного відділення з надання меддопомоги ВІЛ/СНІД хворим:

1.Консультація лікаря.

2.Обстеження на АТ до ВІЛ мешканців міста.

3.Диспансеризація та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. 

Благодійна організація «Благодійний фонд «Клуб «Світанок». Допомога ВІЛ-позитивним людям та наркозалежним.

Контакти: вул. Магнітогорська 9, офіс 6. м. Краматорськ, Донецька область, Україна,  84333. Телефон: +38 (050) 254-29-31.   E–mail: svitanok_m@ukr.net

Національна лінія Телефону Довіри з проблем ВІЛ/СНІД 

8 800 500 45 10

 

Як уникнути зараження ВІЛ. Прості правила.

ВІЛ-інфекція майже завжди є наслідком певних вчинків і поведінки. Досить дотримуватися простих правил, щоб убезпечити себе від потрапляння вірусу.

Для профілактики ВІЛ важливі деякі психологічний моменти. Зокрема, розуміння того, що будь-який життєвий вчинок — це ваш особистий вибір, але разом зі свободою вибору ви отримуєте також відповідальність за нього.

        Вірність коханій людині. Для того щоб не захворіти ВІЛ, потрібно уникати статевих контактів з партнерами, які можуть бути інфіковані. В першу чергу важливо уникати випадкових статевих зв’язків — ймовірність заразитися ВІЛ тут вкрай висока, адже перевірити ВІЛ-статус у малознайомого партнера неможливо. Тому профілактика ВІЛ повинна починатися з упорядкування відносин з протилежною статтю в цілому.

Зрозуміло, краще заводити тільки серйозні відносини, засновані на взаємній довірі і повазі, адже це корисно не тільки з моральної, а й з медичної точки зору. Важливо дотримуватися вірність своєму партнерові і не заводити зв’язків на стороні — це також захищає від ВІЛ.

        Обстежимося разом. Якщо ви плануєте серйозні стосунки, і статевий акт стає не миттєвою задоволенням, а виразом ваших почуттів, бажано заздалегідь переконатися, що ваш партнер не заражена ВІЛ. Як це можна дізнатися?

Найкраще якщо партнери, які збираються вступити в інтимні стосунки, удвох обстежуються на ВІЛ, наприклад, в кабінеті анонімного тестування — це дозволить уникнути непорозумінь і неприємних сюрпризів надалі . У рідкісних випадках люди можуть сказати неправду щодо свого ВІЛ статусу.

        Відмова від наркотиків. З метою захисту від ВІЛ потрібно уникати вживання наркотичних і психоактивних засобів, а також великої кількості алкоголю. Вживання ін’єкційних наркотиків безпосередньо веде до ВІЛ — в вашу кров може потрапити кров ВІЛ-позитивної людини, причому ризик зараження буде вкрай високим!

Неін’єкційних наркотики, психоактивні речовини і великі дози алкоголю сприяють зараженню ВІЛ непрямим шляхом — ти втрачаєш контроль над своєю поведінкою і можеш вступити в випадковий статевий зв’язок з ВІЛ-інфікованим партнером.

        Правильні ін’єкції. Якщо ви самостійно змушені робити собі ін’єкції — наприклад, за медичними показаннями, при цукровому діабеті, інших захворюваннях — потрібно використовувати тільки стерильні інструменти (голки, шприци) і строго не допускати їх використання іншими людьми.

        Тільки стерильні маніпуляції. Щоб не захворіти ВІЛ, слід виконувати медичні та косметологічні маніпуляції тільки в перевірених місцях — скажімо, якщо ви збираєтеся зробити татуювання або пірсинг, краще вибирати косметичні кабінети в складі ліцензованих медичних установ або клінік, і ні в якому разі не робити цього на дому, або в підозрілих приватних кабінетах.

        Контакт з кров’ю. Якщо ви в силу обставин, або за службовим обов’язком змушені контактувати з кров’ю або біологічними рідинами іншої людини, потрібно обов’язково використовувати латексні рукавички, і потім добре обробляти руки миючими засобами.

        Особиста гігієна. Важливо дотримуватися правил особистої гігієни — користуватися тільки своєю зубною щіткою і бритвою, або новими, і не дозволяти користуватися ними іншим людям. Хоча шлях передачі ВІЛ цим шляхом практично не зустрічається, краще убезпечити себе і з цього боку.

Використаний матеріал з сайтів:

https://healthcenter.od.ua/vil/symptomy-ta-shlyahy-peredachi/

https://novograd.city/cards/1243/yak-ne-zarazitisya-vil-infekcieyu-poradi-fahivcya

https://snid.med.zp.ua/yak-uniknuti-zarazhennya-vil/