ЯК БАТЬКАМ РОЗПІЗНАТИ БУЛІНГ.

 

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки; поведінка; думки, які не збігаються з думкою більшості; заздрість; помста; відчуття неприязні; самоствердження тощо.

 

Як зрозуміти, що дитина стала жертвою булінгу?

Кілька порад батькам, щодо протидії булінгу:

1.Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.

2.Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані "ябедою", ані "наклепником". Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправити ситуацію.

3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливість - зберіть докази.

4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми агресорами (з батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).

5. На зустрічах - поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним.

6.Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії булінгу.

7.Пам'ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба "виховати" чужу дитину, особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози такі дії можуть нашкодити та ще більше загострити ситуацію.

8.Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.

Пам’ятайте! Ми завжди раді Вам допомогти! 

 Як правильно підтримати людину, яка переживає стрес

Усі по-різному переживають стрес та напругу через війну, втрати, постійні тривоги та обстріли. Кожна людина вирішує психологічні проблеми по-різному.

Часом тим, хто поряд, стає гірше, стрес поглинає людину, й вона не може вибратися зі стану тривожності та безпорадності. Звертайте увагу на своє оточення, можливо, когось варто просто вислухати — і йому стане ліпше.

Найкраща підтримка –– це існування поруч людини, здатної завжди правильно підтримати. Слова підтримки дають заряд позитивної енергії та здатні допомогти у вирішенні багатьох життєвих ситуацій. Підтримувати людину в скрутну хвилину можна словами, які є доречними до цих обставин.

Які ж слова підтримки найбільш ефективні:

«Я тебе підтримую»,

«Я тобі співчуваю»,

«Мені шкода, що так сталося»,

«Я тебе люблю»,

«Я з тобою».

Ці слова можуть звучати банально, і нам здається, що ми мусимо зробити щось надзвичайне або щось особливе, щоб ця підтримка спрацювала, але насправді достатньо слів. Достатньо сказати про свої відчуття.

Іноді людина не хоче спілкуватися навіть з тим, з ким у неї близькі і довірчі відносини. Тут не варто наполягати, і краще дочекатися слушного моменту.

Як підтримати дитину та підлітка?

Вичікувати підходящий момент для спілкування не варто. Завдання батьків підійти і запитати: «Я бачу, ти себе погано почуваєш, чим я можу тобі допомогти?».

Дитина ще не вміє говорити про свої почуття словами і тому не попросить про допомогу.

Суть батьківства якраз у тому, щоб навчити цього.

Підлітки можуть говорити: «Йдіть геть, мені нікого не треба», але насправді підтримка їм потрібна. Головне для батьків, не давати можливості дітям та підліткам замикатися у собі, намагатися побудувати зворотній зв’язок з ними, розговорювати їх.

Якщо вони занурюються ще більше у свій внутрішній стресовий стан, це може поступово призвести до розвитку у них неврозів та психосоматичних розладів. В таких ситуаціях можна запропонувати дітям та підліткам зробити якусь спільну діяльність (прогулянки; перегляд фільмів, мультфільмів; побудова планів на майбутнє; мріяти про щось разом і т. п.).

 

Підтримка має проявлятися і в словах і в діях, а саме:

    Запитайте людину, чим ви можете допомогти. Можна сказати: «Можу приготувати їжу або зробити замість тебе якусь роботу. Навіть якщо ти зараз не хочеш – я прийду і це зроблю пізніше». Можна не питати, а відразу ж пропонувати реальну допомогу: відвести дітей в дитячий сад, допомогти з прибиранням, сходити в магазин і привезти продуктів і т. Д. Якщо людина відмовляється, повторіть: «Гаразд, але якщо щось зміниться – будь ласка, телефонуй».

    Будьте поблажливі. Коли людина перебуває у хронічному стресі, вона перестає звертати увагу на свій зовнішній вигляд, починає дратуватися, викидаючи негатив на оточуючих. Якщо ваш знайомий чи родич так себе поводить, не поспішайте його засуджувати. Він просто не може контролювати свої емоції в хвилини психічної травми. Постарайтеся знайти слова підтримки у важку хвилину, дайте йому (їй) час, щоб заспокоїти нерви. Якщо вони не приходять вам на думку, просто мовчки побудьте поряд. Повірте, це теж підтримка.

    Будьте поруч. Це не означає, що потрібно бути нав’язливим. Не обов’язково щось говорити, особливо якщо крім пустих обіцянок, які тільки ще більше дратують людину, сказати нічого. Дайте зрозуміти, що ви поруч і завжди готові допомогти словом чи ділом. Доречними словами в таких ситуаціях можуть бути такі: «Так, буде непросто, але я допоможу тобі пережити це. Разом ми впораємося», «Що тебе турбує? Чим я можу допомогти?». Співчувайте і співпереживайте.

    Перебуваючи на відстані, ви також можете підтримати людину у важку хвилину, зателефонувавши йому. Запитайте, чим ви можете допомогти, виразіть їй своє співчуття і дайте зрозуміти, що він може розраховувати на вашу підтримку.

Чого краще не робити:

    Відмовтеся від абстрактного: «Все буде добре», адже Ви не можете цього знати. Такі установки зовсім не змінюють мислення на позитивне. У людини, яка переживає стрес, ще й складається враження, що від неї хочуть якнайшвидше позбутися. Ці слова наче знецінюють горе людини, вона не хоче їх чути у момент трагедії. Так, пізніше все може бути добре, але для цього має пройти час і бути зроблена важка внутрішня робота для прийняття зовнішніх подій.

    Також не слід говорити фрази типу «Зберись!», «Будь чоловіком», «Тримайся». Людина, яка потребує допомоги та підтримки близького, не хоче, щоб її вчили бути сильною, вона бажає протилежного. Вона хоче розділити з кимось свій емоційний вантаж, розслабитися, мати змогу виговоритися без засуджень. А фрази, що закликають триматися, наче говорять їй, що підтримки не буде і потрібно з усім справлятися самому.

    Не варто дратувати людину. До цього відносяться нав’язливі дзвінки (краще замінити їх сполученням «Коли зможеш говорити або дізнаєшся подробиці – подзвони»), допомогу, про яку не просили, і поради, яких у вас не питали. Крім цього, не можна лізти до людини з розпитуваннями – дайте відпочити і запропонуйте конкретну допомогу (що, де, коли, а не «Ну ти звертайся, якщо що).

    Не уникайте розмови та не ігноруйте. Не треба вдавати, що все ідеально, якщо це не так. Але при цьому не вдавайтесь у крайнощі: не нагнітайте і не перепитуйте без кінця, що ви можете зробити. Варто зберегти той ритм стосунків, який був раніше. Будьте в цьому процесі і питайте: «Як ти себе почуваєш?», «Як твої справи?». І обов’язково вислуховуйте відповіді до кінця.

У випадках, коли людина сама звернулася до Вас за підтримкою, можна сказати «Я радий, що ти звернувся до мене за підтримкою і завжди можу тебе вислухати».

    В першу чергу люди хочуть просто висловити те, що їх турбує, а не знайти рішення проблеми. До того ж іноді його просто немає. Тому для початку варто дати зрозуміти, що ви готові слухати. Найчастіше це стає кращим проявом підтримки. Постарайтеся при цьому не заглядати в смартфон, не смикати годинник і не перемикати увагу на оточення.

    Якщо людині важко почати говорити або вона губиться, спробуйте поставити навідні запитання: «Розкажи, що сталося? Що тебе турбує? Чому це сталося? Що викликало ці почуття? Допоможи мені зрозуміти, що ти відчуваєш».

    Монолог, який Ви допоможете вибудувати своєму співрозмовнику, може дати більший ефект, ніж поради. Промовляючи все, що його турбує, людина може сама знайти рішення, зрозуміти, що насправді все не так погано. Або просто відчути себе краще, адже тримати емоції в собі більше не потрібно.

Зверніть увагу! Якщо Ви розумієте, що людина не справляється з переживаннями, і Ви не можете допомогти йому, то знайдіть контакти психолога і запропонуйте звернутися до фахівця. 

 Пропонуємо переглянути відео «Як підтримати людину у стресі: два простих кроки» https://www.youtube.com/watch?v=1hx_o2ekKl8 

Використовувся матеріал з сайту: https://khmnu.edu.ua/yak-pravylno-pidtrymaty-lyudynu-yaka-perezhyvaye-stres-2/

Гарячі лінії психологічної допомоги

 

Як допомогти дитині звикнути до дистанційного навчання?

 

 

1. Дотримуйтеся звичного режиму дня. Це дозволить відчути звичне життя і час буде краще організований.
2. Проговоріть правила поведінки: не відволікатися на різні фактори під час навчання, як реагувати на можливі негативні коментарі від однокласників тощо.
3. Донесіть цінність. Дистанційне навчання таке саме, як і в школі. Воно потребує уваги та наполегливості у виконанні завдань.
4. Стимулюйте до активності. Поза навчанням пропонуйте якусь фізичну активність, відвідування цікавих місць та встановлення знайомств з однолітками.
5. Комп’ютерна гігієна та кібербезпека. Розберіться разом, як користуватися новими платформами, проговоріть, чим сумнівні інтернет-посилання можуть бути небезпечними.

   

Що можуть зробити батьки в період адаптації:

1. бути уважними до почуттів і побоювань дитини. Обговорювати питання, які хвилюють, вчасно.
2. давайте приклад своїм дітям, будьте спокійними та врівноваженими. демонструйте, що можуть бути певні труднощі, але їх можна подолати, доклавши трохи зусиль.
3. дайте зрозуміти, що ви — команда, яка повинна бути разом.
4. говоріть про майбутнє: якщо ми зараз пройдемо непростий етап, то потім буде значно простіше.
5. плануйте разом, що зробите в першу чергу, коли закінчиться війна.
   

Використаний матеріал з сайтів: https://osvitoria.media/opinions/yak-adaptuvaty-dytynu-do-novoyi-shkoly-ta-kolektyvu/

ЯК ЗРОЗУМІТИ АДАПТУВАЛАСЯ ЧИ ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

ЯК ЗРОЗУМІТИ АДАПТУВАЛАСЯ ЧИ ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Адаптація до школи – важкий і дуже важливий період як у житті дітей, так і їхніх батьків.

    Шкільна адаптація це – пристосування дитини до вимог школи й умов шкільного навчання.  

    Це не тільки успішне пристосування до умов даного середовища, а й здатність до подальшого психологічного, особистісного і соціального розвитку.

Спочатку про основні симптоми, які повинні насторожити батьків при адаптації:

• дитина стає замкненою;
• знижується успішність;
• знижується апетит;
• погіршується якість сну;
• стає неуважною, забуває речі, не може запам'ятовувати матеріал;
• на запитання про школу відповідає однозначно, відмовчується;
• дитина відмовляється ходити в школу, плаче то що;
• починає хворіти.
•  

  Якщо ми говоримо про адаптацію під час переходу в іншу школу, важливо враховувати 2 фактори:

  
  
  1. навчальна адаптація - стосується рівня навчальних знань та умінь
  2. соціальна - включення до колективу

  Як батьки можуть допомогти:

  1. що стосується навчальної адаптації, варто дізнатися які вимоги в новій школі, налагодити спілкування з учителем;
  2. знизити загальне навантаження під час адаптації, скоротити кількість гуртків та секцій, уникати стресів та яскравих вражень;
  3. важливо дотримуватися і режиму дня, сон до 21:00, активні прогулянки на повітрі;
  4. налагодити контакт з однокласниками допоможуть спільні заходи, походи в гості, спільне позакласне проведення часу;
  5. батькам важливо ділиться своїм досвідом з дитиною, говорити про нові переживання!

  А чи ви знаєте, що адаптацію проходять і батьки?

  Але дитині краще не показувати своє хвилювання, а навпаки показати впевненість та спокій!

  І не тому, що вам байдуже, а тому, що Ви впевнені в успіху.

   

   Як зрозуміти батькам, що їх дитина адаптувалася до шкільного навчання?
  

  

  Бажаємо успіхів!