Прогресивна релаксація Джейкобсона – зняття стресу та розслаблення

https://www.youtube.com/watch?v=-EZD0ZHW0BU

 Що таке селфхарм?

Самоушкоджувальна поведінка, або селфхарм, із англійської self-harm – це свідоме заподіяння собі болю і шкоди з метою впоратись із тяжкими переживаннями, хворобливими спогадами, ситуаціями, через які важко контролювати своє життя.

Деякі описують селфхарм як спосіб:

– висловити те, що складно сформулювати словами;

– зробити реальними деякі почуття та думки;

– перетворити емоційний біль на фізичний;

– позбутися нестерпних переживань і думок;

– повернути відчуття контролю;

– втекти від травматичних спогадів;

– мати в житті щось, на що можна покластися;

– покарати себе за неналежну поведінку, почуття чи думки;

– припинити почуватися заціпенілим, відчуженим чи відключеним від реальності;

– створити привід для турботи про себе та своє тіло;

– висловити суїцидальні думки та наміри, не здійснюючи їх.

 

“Селфхарм доводив мені, що я справжня, жива. Іноді він заглушував хаос у моїй голові, ненадовго ставлячи на паузу флешбеки, повторювані тілесні спогади”.

 

Хоча селфхарм завжди має вагомі причини, важливо знати, що він небезпечний. Якось ставши залежним від нього, людина потребує багато часу й сил, аби позбутися цієї залежності.

 

Як люди завдають собі ушкоджень?

Заподіяти собі шкоду можна по-різному. Дехто використовує один і той самий спосіб, інші – декілька.

Інформація далі може засмутити вас або стати тригером. Якщо зараз ви почуваєтеся вразливим, пропустіт наступний фрагмент.

Способи самоушкоджувальної поведінки:

– порізи;

– переїдання або недоїдання;

– укуси, опіки, втикання предметів, удари, передозування, надмірні фізичні навантаження, видирання волосся, участь у бійках; 

– вживання їжі або напоїв, які можуть викликати болісні відчуття (наприклад, надмірно гостра їжа, газовані напої);

– блювання;

 

“Мені було важко отримати допомогу, бо я не могла визнати свою проблему. Казала собі: я просто дряпаю себе, це не справжній селфхарм”.

Після самоушкоджень люди нібито почуваються краще. Проте причини стресового стану не зникають, і часто селфхарм погіршує самопочуття.

Якщо ви заподіюєте собі шкоду, переконайтесь, що ви можете надати собі першу допомогу.

Чому люди кривдять себе?

Немає якихось специфічних причин для селфхарму. Вони індивідуальні. Для когось селфхарм – це спосіб впоратися із нинішніми або минулими переживаннями. А деколи мотиви можуть бути менш очевидними. І людина не усвідомлює, навіщо вона завдає собі шкоди.

Якщо ви не розумієте причин своєї поведінки, ви не самотні. Ба більше, ви все одно можете просити про допомогу.

 

“У моєму житті селфхарм з’явився, коли мені було 15 або 16. Я не пам’ятаю, навіщо я почала ранити себе, але я це робила”.

 

Будь-яка важка ситуація потенційно може спонукати до таких дій. Найчастіше це:

·        стрес у школі чи на роботі, цькування, неспокій про гроші, сексуальне, фізичне чи емоційне насильство, важка втрата, розгубленість щодо своєї сексуальності, розрив стосунків, втрата роботи, хвороби, депресія, тривога, лють чи відчуженість.

Отже, селфхарм стає реакцією на будь-яку негативну ситуацію. У деяких людей імовірність завдати собі біль зростає у зв’язку із прийомом алкоголю чи наркотичних речовин. Дехто зауважує, що самоушкодження частіше трапляються в певний час, наприклад, уночі.

Іноді про селфхарм говорять як про спосіб привернути до себе увагу. Але ті, хто страждає від селфхарму, сприймають такі заяви як засудження. Насправді чимало людей заподіюють собі шкоду на самоті , а не на публіці, і ховають сліди та шрами.

Але навіть якщо ваша мета – привернути увагу, знайте: абсолютно нормально хотіти, аби ваші страждання помічали і сприймали всерйоз. І ви також заслуговуєте на повагу оточення, зокрема й медиків.

Хто займається селфхармом?

Самоушкодужувальну поведінку може практикувати будь-хто. Немає певного типу людей, які вчиняють собі шкоду. Вік варіюється від 4 до 60+. До служб екстреної допомоги частіше надходять дзвінки від жінок. Проте дослідження свідчать, що селфхармом займаються і чоловіки, але їм складніше долати соціокультурні бар’єри, щоби звернутися по допомогу.

Як я можу допомогти собі зараз?

Коли виникає сильне бажання вчинити собі шкоду, важко уявити, що в цей момент можна зробити щось інше. Але є деякі способи змінити поведінку або відстрочити селфхарм.

 

1.    Дослідіть механізм свого селфхарму

Це допоможе дізнатися, як і коли народжується бажання заподіяти собі шкоду. Навіть якщо ви не в змозі протистояти цьому одразу, корисно обдумати те, що сталося. Згодом ви зрозумієте краще свої переживання.

Спробуйте розділити свій досвід на наступні категорії:

а) навчитися розпізнавати тригери

Тригери – те, що запускає бажання зашкодити собі. Тригером можуть бути люди, ситуації, відчуття й емоції. Спробуйте записати, що трапилося безпосередньо перед епізодом селфхарму? Як у вас виникали такі думки? Оточення чи якийсь предмет розбурхали в вас неприємні, важкі спогади?

б) усвідомити бажання заподіяти собі шкоду

Воно може виявлятися через фізичні відчуття, прискорене серцебиття, сильні емоції (наприклад, смуток чи злість), відчуття втрати зв’язку із собою, заціпеніння, повторювані думки, нездорові рішення (наприклад, піти з головою в роботу, щоб нічого не відчувати).  Якщо будь-яка з цих ознак є для вас тригером, відслідкуйте й запишіть її. Це допоможе в майбутньому впоратись із селфхармом.

2.    

      Знайдіть те, на що можна відволіктися

Це основний прийом самодопомоги при селфхармі. Люди відволікають себе по-різному. Ба більше, універсальних способів майже не існує.  Скажімо, відволікатися від гніву – не те саме, що відволікатися від страху, тому краще мати різні стратегії під різні ситуації. 

“Я навчилася відволікати себе. Мій улюблений спосіб – позитивна книга, альбом для скрапбукінгу, в якому я відмічала все, що робить мене щасливою”.

3.    

        Ведіть щоденник

Аби виявити закономірності самоушкоджувальної поведінки, корисно вести щоденник та записувати, що було до, під час і після кожного епізоду. Але зауважте, потрібен час – у середньому близько місяця. Щоправда, ведення щоденника можуть супроводжувати важкі переживання. Якщо ви все ж готові спробувати цю техніку, обов’язково зробіть щось приємне після записів або зверніться за підтримкою до того, кому довіряєте.

 

4.        Відволікайте себе від бажання самопошкодження

Це основний прийом самодопомоги при селфхармі. Ріні люди відволікають себе по різному і кожен спосіб може працювати не кожного разу. Наприклад,  відволікатися від гніву не те саме що відволікатися від страху, тому краще мати різні стратегії аби мати можливість обрати той що підходить в даний момент.

5.           

        Відкладайте селф харм

Іншою технікою супротиву селфхарму може бути відкладання – почекайте 5 хв. Це не завжди просто. І якщо бажання нашкодити собі залишається, то дозвольте цьому статися. Спробуйте збільшити час відстрочення і перерви між ними.

Далі перерахуємо можливі способи відтермінування. Ви можете вибрати один із перелічених або згадати свої, які вам допомагають.

·            

        Гнів і фрустрація:

зробити зарядку, бити подушку, кричати й танцювати, потрусити частинами тіла чи предметом, покусати річ із пружного матеріалу, порвати щось на маленькі шматочки, пробігтися. Виражати свій гнів фізично або через крик підходить не всім, у когось це може викликати посилення емоцій. Спробуйте різні способи і візьміть до уваги найефективніший.

·        

        Сум і страх:

закутатися в ковдру, провести час із твариною, прогулятися на природі; дозволити собі поплакати чи поспати, послухати заспокійливу музику, розповісти комусь про свої почуття, помасажувати руки, лягти в комфортній позі та подихати так, аби видих був довшим за вдих, поки не відчуєте себе більш спокійно. Подивитися матеріали з релаксації в інтернеті.

·       

        Потреба в контролі:

писати списки, прибирати, розкидати речі; написати лист про все, що відчуваєте, та розірвати його; посадити рослину; напружити, а потім розслабити кожен м’яз.

·    

                Відчуженість:

клацнути гумкою по зап’ястку (відтягнути й відпустити), взяти кубик льоду в руку, вмитися холодною водою, понюхати щось із різким запахом.

·               Сором:

перестати проводити час із тими, хто з вами погано поводиться; нагадати собі, що бути для всіх ідеальним неможливо, робити помилки – загальна людська риса; пояснити собі, що у вашої поведінки є причини, і це не тому, що із вами щось не так чи ви поганий.

·        Ненависть до себе і бажання покарати себе:  написати листа від тієї частини себе, яка відчуває ненависть, а потім написати собі відповідь, повну підтримки та прийняття себе; висловити ненависть через творчість, наприклад, через вірші, пісню, малюнок, танець чи спів; зробити зарядку, пробіжку, сходити в зал, аби виразити гнів, спрямований на себе.

“Я ненавидів своє тіло і звинувачував його за те, через що мені довелося пройти, тому я відчував, що його потрібно покарати. Ключем для подолання селфхарму стали прийняття та повага до свого тіла”.

Як я можу допомогти собі в майбутньому?

У довгостроковій перспективі вам варто дослідити причини селфхарму. Це може допомогти знайти іншу поведінку на заміну самоушкоджувальній.

Приймайте свої емоції

Якщо вас соромили за ваші почуття або ви навчились інгібувати їх з інших причин, потрібна сміливість, аби знов увійти з ними в контакт. Переживати складні почуття деколи по-справжньому страшно, тому важливо робити це повільно й поступово.

Можливо, варто використати такі техніки, як усвідомленість або ведення щоденника, аби підтримати себе і знизити вірогідність емоційного перевантаження.

– Спробуйте додатки для смартфонів, онлайн-інструменти, книги чи робочі зошити, щоб розібратись у своїх емоціях.

– Спробуйте роботу з психологом або психотерапевтом, якому ви довіряєте. Таким чином можна отримати позитивний досвід прийняття ваших переживань і поваги до них.

– Ще одна техніка – помічайте та називайте свої почуття, тільки-но усвідомили їх.

Робота над самоприйняттям

Навичка дивитися на себе з позитивом і підтримкою доволі сильно змінює життя.

1.    Говоріть і думайте про себе в доброму тоні – так, як ви говорили би про дорогу вам людину.

2.    Заміщуйте бажання зробити собі боляче на слова, що надають сил. Наприклад: “Навіть попри бажання порізати себе, я знайду інший спосіб висловити, наскільки мені сумно”.

3.    Регулярно записуйте 3 речі, які ви цінуєте в собі. Байдуже, наскільки маленькими чи незначними вони вам здаються.

4.    Пробуйте спокійно й виважено говорити про свої кордони, казати «ні» неприйнятному для вас.

5.    Є те, що ви можете контролювати. У вас є право вибирати самопідтримку й турботу про себе.

Подбайте про своє здоров’я

1.    Регулярні фізичні навантаження допомагають підняти настрій та знизити стрес.

2.    Регулярне здорове харчування, багате фруктами й овочами, також має вплив на самопочуття.

3.    Переконайтеся, що достатньо спите. Це не тільки покращить ваш стан, але й зробить вас стресостійкими.

4.    Творчість допомагає виражати свої почуття: пишіть історії, пісні, ведіть блог, малюйте тощо.

5.    Раз на тиждень робіть те, що приносить вам задоволення: зустріч із друзями чи прогулянки. Спробуйте виділяти на це час, попри завантаженість.

Спробуйте зрозуміти вашу поведінку

Рішення позбутися селфхарму буває непростим і може зайняти багато часу.  Корисно глибше зрозуміти свої стосунки з ним. Що більше ви розумієте причини самоушкодження, то краще підготуєтеся до змін, підберете альтернативи і дізнаєтеся, що саме може підтримати вас у процесі.

Ці запитання допоможуть вам зрозуміти корені свого селфхарму:

1.    Як ви почуваєтеся до і після самоушкодження?

2.    Як і чому ви зробили це вперше?

3.    Що дає селфхарм зараз?

4.    У яких ситуаціях трапляється селфхарм?

5.    Що лякає в майбутньому без селфхарму?

6.    За яким його ефектом ви могли б сумувати?

7.    Що ще може бути корисно, аби зрозуміти селфхарм?

“Я думаю, що найкращий спосіб припинити селфхарм – це зосередитися на його причинах. Якщо прибрати їх, то і селфхарм піде сам собою”.

Попросіть про допомогу

Просити про допомогу буває складно, особливо якщо боїтеся засудження чи відмови. Нагадуйте собі, що всі іноді потребують підтримки і просити про допомогу – це нормально. Коли ви будете готові, виберіть того, кому довіряєте, і розкажіть йому про свої почуття. Це може бути друг, хтось із родини, психолог-консультант або лікар. Пам’ятайте, тільки ви вирішуєте, що розповідати, а про що промовчати. Буває корисно зробити список контактів людей, організацій чи сайтів, де ви можете знайти допомогу, коли буде тяжко. Це дасть упевненість, що ви не самі.

На жаль, не існує магії чи швидкого способу позбутися селфхарму. Зміни потребують часу, а відкати майже неминучі. Нормально після прогресу на деякий час повернутися до старої поведінки. Якщо таке сталось із вами, нагадайте собі: це не невдача, а частина процесу позбавлення від самоушкоджувальних дій.

Матеріал з сайту:ttps://4help.com.ua/blog/shho-take-samoushkodzhujucha-povedinka/

Як діяти підлітку, якщо його сексуально домагаються?

 

Сексуальні домагання або сексуальний гарасмент – це форма небажаної сексуальної поведінки, коли порушують особисті кордони людини; висловлюваннями, жестами й діями змушують її відчувати себе некомфортно. Метою й наслідком такої поведінки є порушення гідності особи.

 

Сексуальні домагання бувають трьох видів:

1.    Вербальні – це коментарі із сексуальним підтекстом, жарти, принизливі зауваження, погрози тощо.

2.    Невербальні – зображення сексуального характеру, фотографії оголених статевих органів, підморгування та непристойні жести.

3.    Фізичні – це примус до сексу, небажані обійми та поцілунки. 

Що потрібно знати, щоб уберегти себе від сексуального домагання?

Домагання як примус «до акту сексуального характеру» караються статтею 154 Кримінального кодексу України. Так, за примус до сексу без добровільної згоди кривднику загрожує штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців. 

 

Якщо до сексу людину примушує особа, від якої вона залежить матеріально або службово, це карається штрафом до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі строком до двох років.

Якщо окрім цього вам погрожують знищити або відібрати майно, розголосити відомості, які ганьблять вашу особу або гідність ваших родичів, покаранням може стати обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі також на три роки.

 

Якщо ж в результаті домагань сталося зґвалтування, покарання визначає стаття 153 Кримінального кодексу України. При цьому, відповідно до цієї статті, сексуальним насильством також вважається «вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних з проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи».

 

Якщо потерпіла особа повнолітня, тоді домагання караються позбавленням волі на строк до п'яти років, якщо ж неповнолітня – позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

Як довести факт сексуальних домагань?

Доказами сексуальних домагань можуть бути:

1. диктофонні записи;
2. фото та відео з місця події;
3. скріншоти листувань із кривдником. 

Якщо зібрати такі докази не вдалося, ваш телефон все одно знадобиться: геолокація допоможе визначити, що ви та кривдник перебували в одному місці.

 

Якщо під час домагань на вашому одязі залишилися біологічні речовини кривдника – слина, кров, інші виділення – їх варто зберегти й передати на експертизу. Аналогічно – зі слідами на тілі: потрібно звернутися до судово-медичного експерта й отримати довідку. Такі докази збільшують шанси на перемогу в суді, але не гарантують її.

Як уберегти себе від сексуальних домагань?

Насамперед слід дати зрозуміти кривднику, що ви не хочете з ним знайомитись чи спілкуватися. Наприклад: «Я не хочу та не буду з вами знайомитися», або «Не торкайтеся мене – це неприємно», або «Відійдіть від мене» тощо. Ваше зауваження має бути не проханням, а чітким відстоюванням власних кордонів.

 

У випадку, якщо особа, яка вас домагається, продовжує поводитися агресивно, спробуйте покликати на допомогу та подзвоніть у поліцію. Беріть номери телефонів свідків, знімайте дії кривдника на камеру телефона.

Якщо відчуваєте, що якась репліка може розізлити кривдника, – втримайтеся.

Якщо людина перебуває в наркотичному чи алкогольному сп’янінні або з інших причин реагує на ваші прохання неадекватно – краще взагалі не спілкуватися з нею.

Якщо ви маєте можливість якнайшвидше залишити місце, де перебуває кривдник, зробіть це. Ваша безпека – понад усе.

Коли дочекаєтеся поліції, напишіть заяву, в якій детально опишіть дії кривдника. Додайте до заяви фотографії та відео, якщо вони є. Надайте номери телефонів свідків.

Якщо у вас залишились питання, ви можете звернутися до юриста Денного центру «Право на здоров’я» за безплатною консультацією за телефонами 093 887 24 27, 093 743 78 33.

Матеріал з сайту: http://supportme.org.ua/needle-and-bullying/seksualni-domagannia-yak-ubezpechitisya

Важливі  факти про домашнє насильство

Як убезпечити себе та дітей у випадку домашнього насильства?

Домашнє насильство: як його розпізнати та що робити

Що таке домашнє насильство?

Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" зазначено, що домашнє насильство – дії, характерні для фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються між родичами або подружжям чи між іншими людьми, які спільно проживають, але не перебувають у родинних відносинах чи у шлюбі між собою.

 Домашнє насильство є одним із тих явищ, яке у період війни може лише загострюватися і при цьому залишатися невидимим. 

Домашнє насильство — це не лише про завдані побої. Насправді ж воно включає десятки форм насильницької поведінки. Але у всіх цих різновидів є спільні ознаки: відсутність поваги до іншої особи, прагнення влади та контролю над ним або нею, керування його або її рішеннями та діями.

Домашнє насильство може бути спрямоване як на дружину, чоловіка чи дітей, так і на інших родичів — двоюрідних братів та сестер, бабусь та дідусів, колишнє подружжя, наречених, осіб, які спільно проживають однією сім’єю, опікунів та прийомних батьків.

Втім у жодному з випадків воно не є внутрішньосімейною справою чи особливостями родинного спілкування. Це протиправні дії, яким немає виправдання та про які не можна мовчати. Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» виділяють чотири види насильства: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне.

Види домашнього насильства?

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, де вас словесно ображають, погрожують, принижують, переслідують, залякують та роблять інші дії спрямовані на обмеження волевиявлення людини. До цього виду насилля також відносять переслідування, постійний контроль з боку кривдника, погрози. Якщо вас ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову належність чи походження, шантажують – все це є одним із проявів психологічного насильства.

Економічне насильство – форма домашнього насильства, де вас обмежують у доступі до ваших грошей чи забороняють використовувати кошти так, як ви бажаєте. До нього також слід віднести пошкодження вашого майна, перешкоджання в доступі до їжі, житла, майна, обмеження в можливості працевлаштування чи навчання, змушення до жебрацтва та шантажування.

Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, де присутні дії сексуального характеру, вчинені стосовно дорослої людини без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини. До цього також відноситься примушування до статевого акту з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості людини.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Які заходи можуть застосовуватись до кривдників?

Терміновий припис — захід протидії домашньому насильству, спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. Застосовується до кривдника не більше, ніж на 10 днів. Ідеться про негайне припинення домашнього фізичного насильства. Він полягає в обмеженні кривдника, що вчиняє домашнє насильство, доступу до житлового приміщення, де проживає жертва.

Терміновий припис виноситься за заявою постраждалої людини, а також за власною ініціативою працівників Національної поліції України за результатами оцінки ризиків. Забороняється вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та контакт з нею. Кривдник повинен залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи.

Обмежувальний припис — захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямоване на забезпечення безпеки постраждалої особи. Обмежувальний припис видається судом на строк від 1 до 6 місяців за заявою постраждалої особи або її представника. Якщо домашнє насильство застосоване до дитини — за заявою батьків або інших родичів дитини (баби, діда, повнолітніх брата, сестри), мачухи або вітчима дитини, а також органів опіки й піклування.

Під час обмежувального припису діють такі обмеження та заборони:

• забороняється перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
• усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
• обмеження в спілкуванні з постраждалою дитиною;
• заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
• заборона особисто і через інших людей розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
• забороняється вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Ваші заходи безпеки можуть бути такими:

1. Знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначте, як можна швидко вийти з будинку.

2. Знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна залишитися на ніч у разі необхідності – це може бути домівка друзів чи один із притулків для постраждалих. Продумайте маршрут, як швидко потрапити туди у будь-який час. Запам’ятайте їхні контакти.

3. Спілкуйтеся з друзями та родичами, яким довіряєте, та розкажіть їм про свою ситуацію.

4. Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона/він знали, де ви знаходитесь і чи все у вас гаразд.

5. Сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-картою, записані номери важливих телефонів та адреси, одяг та ліки для себе та дітей.

6. Тримайте зібрану «тривожну» сумку з речами першої потреби. Туди можуть входити ліки, засоби гігієни, одяг, взуття, готівка, цінні речі, ювелірні прикраси чи дитячі речі.

7. Не залишайте інформацію, яка допоможе кривднику знайти вас (конверти, записники, електронне листування тощо).

8. Попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх якнайшвидше звернутися до поліції у разі необхідності. Домовтесь із ними про сигнал чи кодове слово, яке підкаже, що ви потребуєте допомоги.

9. Дізнайтеся, чи є в місті або області заклад для безпечного перебування жінок або мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, та зверніться туди за додатковою консультацією щодо можливих дій.

10. Зателефонуйте на цілодобову Національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству – 116 123 (анонімно, безкоштовно та конфіденційно) та дізнайтеся, де і які послуги можна отримати.

11. Якщо є діти – проінструктуйте їх, як та коли їм потрібно вийти з дому в моменти гострого конфлікту та куди й до кого вони можуть піти (вигадайте секретне або кодове слово). Навчіть дітей не втручатися у конфлікт, не намагатися вас захистити та триматися якнайдалі від кривдника.

Куди потрібно звертатись в разі вчинення домашнього насильства?

Якщо ви потребуєте консультації, боїтесь звертатись до поліції з даного питання чи з інших причин, то можете зателефонувати на номери гарячих ліній, де вам нададуть роз’яснення та консультування:

Корисні матеріали можнознайти:https://rozirvykolo.org