Сайт, був створений, як безпечний простір, де зібрані картки-гайди, які розкривають
важливі питання, що турбують підлітків,
допомагають розібратися з проблемами в стосунках і переживаннями, які
загострила війна.
Тут є:
•Телеграм-бот, який дозволяє
перевірити емоційний стан
•Консультації прямо в ньому у форматі переписки,
якщо відчуєш необхідність. Підлітковий психолог чи психологиня точно
допоможуть!
•Практична інфа в картках
•Освітні прямі етери
Не дрібниці
пропонує багато корисного та цікавого!
Як порозумітися з батьками, подолати сором’язливість, зрозуміти емоції…
Щотижня нова тема з обговореннями!
З думкою
про вас колектив Донецького обласного навчально-методичного центру
психологічної служби системи освіти.
(paperclip) В
публікації використані матеріали, що створені ГО «Безбар'єрність» спільно з МОЗ
України за підтримки ВООЗ у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я
за ініціативою Олени Зеленської.
Травма дитинства
Що це і як вони позначуться на здоров,ї дитини
В умовах війни маємо особливо дбати про дитячу психіку.
Неважливо, що саме пережила дитина: евакуацію, постріли чи звуки сирен — усе це
для неї може стати травматичним досвідом. Дистанційне навчання чи новий
колектив — речі, які раніше здавалися нормою, зараз мають неабиякий вплив.
За словами психотерапевтки Вікторії Горбунової, фахівці
умовно ділять такий досвіт на дві категорії — на травми з великої «Т» і травми
з малої «т». Одні здаються більш серйозними, інші — простішими. Але усі можуть
відбиватися на майбутньому людини. Коли вже роки потому вона згадуватиме ті чи
інші події дитинства, мозок може повертати відчуття тіла та настрій з
конкретної ситуації.
Чи є це вироком на все життя? Ні. І про це говоримо у
сьогоднішньому пості.
вівторок, 3 жовтня 2023 р.
ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРОГРАМА МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я «ТИ ЯК?»
Загальною метою культури ментального здоров'я є створення сильного, стійкого і гідного
суспільства,яке може подолати виклики війни, відновити мирну та
процвітаючу спільність після закінчення конфлікту. Вона є невід'ємною складовою
всіх зусиль для забезпечення стійкості в умовах війни.
У важкі часи люди часто
виявляють свою найкращу сторону, допомагаючи і підтримуючи одне одного. Під час війни важливо відчувати, що ви не
самі.Підтримка від оточуючих людей допомагає відчути солідарність та
єдність у боротьбі з труднощами.
Культура
ментального здоров’я зараз важлива, як ніколи.
ПРОПОНУЄМО ДО ПЕРЕГЛЯДУ ВІДЕОРОЛИК
Анімований відеоролик «Як підтримати людину у стресі: два простих кроки», що описує прості
кроки задля підтримки людей поруч і закликає бути добрим другом для себе
насамперед, адже тільки тоді ви матимете сили допомогти іншим.
З думкою про вас колектив Донецького обласного
навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти.
В публікації використані
матеріали, що створені ГО «Безбар'єрність» спільно з МОЗ України за підтримки
ВООЗ у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я за ініціативою Олени Зеленської.
ВСЕУКРАЇНСЬКА
ПРОГРАМА МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я «ТИ ЯК?»
Війни та збройні
конфлікти посідають особливе місце серед усіх видів надзвичайних ситуацій,
оскільки завжди призводять до людських втрат, переміщень, стресів у житті
багатьох людей.
Кожна людина народжується
зі здатністю протистояти стресу, але в наш час цей запас стійкості швидко
виснажується через війну та невизначеність.
Культура
ментального здоров’я зараз важлива як ніколи.
Анімовані відеоролики, які попереджають, що під час стресу наші тіло та
психіка перебувають у тривалій напрузі, яка впливає на роботу всіх органів та
систем організму, та нагадує про повноцінне харчування, сон, спілкування та
інші прості речі, які підживлюють наш внутрішній павербанк.
З думкою про вас
колектив Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби
системи освіти.
В публікації використані матеріали, що створені ГО «Безбар'єрність» спільно
з МОЗ України за підтримки ВООЗ у межах Всеукраїнської програми ментального
здоров'я за ініціативою Олени
Зеленської.
«Як стрес впливає на організм»
«Як залишатися психічно здоровими в умовах стресу»
пʼятниця, 22 вересня 2023 р.
ЯК БАТЬКАМ РОЗПІЗНАТИ БУЛІНГ.
Булінг – це агресивна
і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до
іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб
цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки;
поведінка; думки, які не збігаються з думкою більшості; заздрість; помста;
відчуття неприязні; самоствердження тощо.
Як зрозуміти, що дитина стала жертвою
булінгу?
Кількапорадбатькам, щодо протидіїбулінгу:
1.Поговоріть з
дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри
все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.
2.Допоможіть
дитині зрозуміти, що вона не є ані "ябедою", ані
"наклепником". Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду,
щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправити ситуацію.
3. Докладно
з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливість - зберіть
докази.
4. Домовтеся про
зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми агресорами (з
батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).
5. На зустрічах
- поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним.
6.Спробуйте
створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії булінгу.
7.Пам'ятайте, що
ваше пряме втручання, наприклад спроба "виховати" чужу дитину,
особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози такі дії
можуть нашкодити та ще більше загострити ситуацію.
8.Дотримуйтеся
плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.
Пам’ятайте!
Ми завжди раді Вам допомогти!
пʼятниця, 15 вересня 2023 р.
Як правильно
підтримати людину, яка переживає стрес
Усі по-різному переживають стрес
та напругу через війну, втрати, постійні тривоги та обстріли. Кожна людина вирішує
психологічні проблеми по-різному.
Часом тим, хто поряд, стає
гірше, стрес поглинає людину, й вона не може вибратися зі стану тривожності та
безпорадності. Звертайте увагу на своє оточення, можливо, когось варто просто
вислухати — і йому стане ліпше.
Найкраща підтримка –– це
існування поруч людини, здатної завжди правильно підтримати. Слова підтримки
дають заряд позитивної енергії та здатні допомогти у вирішенні багатьох
життєвих ситуацій. Підтримувати
людину в скрутну хвилину можна словами, які є доречними до цих обставин.
Які ж слова підтримки найбільш ефективні:
«Я
тебе підтримую»,
«Я
тобі співчуваю»,
«Мені
шкода, що так сталося»,
«Я
тебе люблю»,
«Я з
тобою».
Ці слова можуть
звучати банально, і нам здається, що ми мусимо зробити щось надзвичайне або
щось особливе, щоб ця підтримка спрацювала, але насправді достатньо слів.
Достатньо сказати про свої відчуття.
Іноді людина не хоче спілкуватися навіть з тим, з ким у неї
близькі і довірчі відносини. Тут не варто наполягати, і краще дочекатися
слушного моменту.
Як підтримати дитину та підлітка?
Вичікувати підходящий момент для спілкування не варто.
Завдання батьків підійти і запитати:«Я бачу, ти себе погано почуваєш, чим я можу тобі допомогти?».
Дитина ще не
вміє говорити про свої почуття словами і тому не попросить про допомогу.
Суть батьківства якраз у тому, щоб навчити цього.
Підлітки можуть говорити: «Йдіть геть, мені нікого не
треба», але насправді підтримка їм потрібна. Головне для батьків, не давати можливості дітям та підліткам
замикатися у собі, намагатися побудувати зворотній зв’язок з ними,
розговорювати їх.
Якщо вони занурюються ще більше у свій внутрішній
стресовий стан, це може поступово призвести до розвитку у них неврозів та
психосоматичних розладів. В таких ситуаціях можна запропонувати дітям та підліткам зробити якусь спільну діяльність
(прогулянки; перегляд фільмів, мультфільмів; побудова планів на майбутнє;
мріяти про щось разом і т. п.).
Підтримкамає проявлятися і в словах і в діях,
а саме:
Запитайте людину, чим ви можете
допомогти. Можна
сказати: «Можу приготувати їжу або зробити замість тебе якусь роботу. Навіть
якщо ти зараз не хочеш – я прийду і це зроблю пізніше». Можна не питати, а
відразу ж пропонувати реальну допомогу: відвести дітей в дитячий сад, допомогти
з прибиранням, сходити в магазин і привезти продуктів і т. Д. Якщо людина
відмовляється, повторіть: «Гаразд, але якщо щось зміниться – будь ласка,
телефонуй».
Будьте поблажливі. Коли людина перебуває у хронічному
стресі, вона перестає звертати увагу на свій зовнішній вигляд, починає
дратуватися, викидаючи негатив на оточуючих. Якщо ваш знайомий чи родич так
себе поводить, не поспішайте його засуджувати. Він просто не може контролювати
свої емоції в хвилини психічної травми. Постарайтеся знайти слова підтримки у
важку хвилину, дайте йому (їй) час, щоб заспокоїти нерви. Якщо вони не
приходять вам на думку, просто мовчки побудьте поряд. Повірте, це теж
підтримка.
Будьте поруч. Це не означає, що потрібно бути
нав’язливим. Не обов’язково щось говорити, особливо якщо крім пустих обіцянок,
які тільки ще більше дратують людину, сказати нічого. Дайте зрозуміти, що ви
поруч і завжди готові допомогти словом чи ділом. Доречними словами в таких
ситуаціях можуть бути такі: «Так, буде непросто, але я допоможу тобі пережити
це. Разом ми впораємося», «Що тебе турбує? Чим я можу допомогти?». Співчувайте
і співпереживайте.
Перебуваючи на відстані, ви також можете підтримати людину у
важку хвилину, зателефонувавши йому. Запитайте, чим ви можете допомогти,
виразіть їй своє співчуття і дайте зрозуміти, що він може розраховувати на вашу
підтримку.
Чого краще
не робити:
Відмовтеся від абстрактного: «Все
буде добре», адже Ви не
можете цього знати. Такі установки зовсім не змінюють мислення на позитивне. У
людини, яка переживає стрес, ще й складається враження, що від неї хочуть
якнайшвидше позбутися. Ці слова наче знецінюють горе людини, вона не хоче їх
чути у момент трагедії. Так, пізніше все може бути добре, але для цього має
пройти час і бути зроблена важка внутрішня робота для прийняття зовнішніх
подій.
Також не слід говорити фрази типу
«Зберись!», «Будь чоловіком», «Тримайся». Людина, яка потребує допомоги та підтримки близького,
не хоче, щоб її вчили бути сильною, вона бажає протилежного. Вона хоче
розділити з кимось свій емоційний вантаж, розслабитися, мати змогу виговоритися
без засуджень. А фрази, що закликають триматися, наче говорять їй, що підтримки
не буде і потрібно з усім справлятися самому.
Не варто дратувати людину.До цього відносяться нав’язливі
дзвінки (краще замінити їх сполученням «Коли зможеш говорити або дізнаєшся
подробиці – подзвони»), допомогу, про яку не просили, і поради, яких у вас не
питали. Крім цього, не можна лізти до людини з розпитуваннями – дайте відпочити
і запропонуйте конкретну допомогу (що, де, коли, а не «Ну ти звертайся, якщо
що).
Не уникайте розмови та не ігноруйте.Не треба вдавати, що все ідеально,
якщо це не так. Але при цьому не вдавайтесь у крайнощі: не нагнітайте і не
перепитуйте без кінця, що ви можете зробити. Варто зберегти той ритм стосунків,
який був раніше. Будьте в цьому процесі і питайте: «Як ти себе почуваєш?», «Як
твої справи?». І обов’язково вислуховуйте відповіді до кінця.
У випадках, коли людина сама звернулася до Вас за
підтримкою, можна сказати «Я
радий, що ти звернувся до мене за підтримкою і завжди можу тебе вислухати».
В першу
чергу люди хочуть просто висловити те, що їх турбує, а не знайти рішення
проблеми. До того ж іноді його просто немає. Тому для початку варто дати
зрозуміти, що ви готові слухати. Найчастіше це стає кращим проявом підтримки.
Постарайтеся при цьому не заглядати в смартфон, не смикати годинник і не
перемикати увагу на оточення.
Якщо людині
важко почати говорити або вона губиться, спробуйте поставити навідні запитання:
«Розкажи, що сталося? Що тебе турбує? Чому це сталося? Що викликало ці почуття?
Допоможи мені зрозуміти, що ти відчуваєш».
Монолог,
який Ви допоможете вибудувати своєму співрозмовнику, може дати більший ефект,
ніж поради. Промовляючи все, що його турбує, людина може сама знайти рішення,
зрозуміти, що насправді все не так погано. Або просто відчути себе краще, адже
тримати емоції в собі більше не потрібно.
Зверніть
увагу! Якщо Ви розумієте, що людина не справляється з переживаннями, і Ви не
можете допомогти йому, то знайдіть контакти психолога і запропонуйте звернутися
до фахівця.
Як допомогти дитині звикнути до
дистанційного навчання?
Дотримуйтеся звичного режиму
дня. Це дозволить відчути звичне життя і час буде краще організований.
Проговоріть правила поведінки:
не відволікатися на різні фактори під час навчання, як реагувати на
можливі негативні коментарі від однокласників тощо.
Донесіть цінність. Дистанційне
навчання таке саме, як і в школі. Воно потребує уваги та наполегливості у
виконанні завдань.
Стимулюйте до активності. Поза
навчанням пропонуйте якусь фізичну активність, відвідування цікавих місць
та встановлення знайомств з однолітками.
Комп’ютерна гігієна та
кібербезпека. Розберіться разом, як користуватися новими платформами,
проговоріть, чим сумнівні інтернет-посилання можуть бути небезпечними.
Що можуть зробити батьки в період адаптації:
бути уважними до почуттів і побоювань дитини. Обговорювати питання, які
хвилюють, вчасно.
давайте приклад своїм дітям, будьте спокійними та
врівноваженими. демонструйте, що можуть бути певні труднощі, але їх
можна подолати, доклавши трохи зусиль.
дайте зрозуміти, що ви — команда, яка повинна бути
разом.
говоріть про майбутнє: якщо ми зараз пройдемо непростий етап, то потім буде
значно простіше.
плануйте разом, що зробите в першу чергу, коли
закінчиться війна.
