18 листопада
- Європейський День захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального
насильства.
Дорослий завжди має авторитет перед дитиною. Але не завжди вчинки
дорослих правильні. На жаль, дорослі можуть вчиняти сексуальне насильство над
дитиною. Дитина може боятися розповідати про речі, які їй не подобаються,
відчувати свою провину за поведінку дорослого.
Які правила повинна знати дитина, щоб захистити себе від насильства?
Відео "Мій сусід" через історію маленької дівчинки
розкаже, що робити, коли дорослий - знайомий, друг чи сусід, торкається
інтимних частин тіла.
Довіра між дорослими та дітьми є
важливим пунктом. Саме довірливі стосунки можуть стати запорукою того, аби
дитина поділилася з Вами наболілим та почувала себе у безпеці.
Ми, як дорослі, з самого малечку
зобов'язані пояснювати дітям про їхню недоторканість, особисті кордони і
частини тіла, яких ніколи і нікому не можна торкатися.
Сьогодні хочемо поділитися з Вами одним відео, яке нікого не лишить
байдужим/ою. Не відкладайте на потім! Подивіться прямо зараз!
І можливо, саме це відео підштовхне Вас
до того, аби відверто поговорити з Вашою дитиною і закріпити ще більшу довіру у
ваших стосунках.
Таємниці
Чи бувають погані секрети? Як їх розпізнати?
Інколи дитині соромно розповісти про неприємну ситуацію, вона
почувається винною. Але дитина має чітко знати - якщо інша людина робить
неприємно — про це ніколи не варто мовчати! Кожна дитина має право на захист —
завжди! У відео Майя на власному прикладі розповідає, що робити, якщо хтось
робить тобі неприємно і погрожує.
Використовувався матеріал з сайту https://www.savechild.com.ua/4-7
18.11.20 17.20
вівторок, 17 листопада 2020 р.
Як жити,
коли в країні коронавірус: поради психолога
Глобальна пандемія коронавирусної інфекції COVID-19 стала одним з найбільш серйозних випробувань для всього людства за останні 100 років.
Разом із збільшенням кількості випадків захворювання на #COVID19 дуже важливо пам'ятати одне з трьох головних правил профілактики — дотримуватися соціальної дистанції.
Будь ласка, за можливості, уникайте близьких фізичних контактів на вулиці та місць скупчення великої кількості людей. Надягайте маску та ретельно мийте руки.
Шановна молодь!Це відео, в першу чергу, для вас. Адже
ви сповнені сил, енергії, а іноді – впевненості у тому, що COVID-19 вам не
страшний. Чи дійсно це так?
Пандемія – не привід відмовлятись від
соціального життя. Навіть на дистанції можна проводити час цікаво та весело –
тільки не забувайте дотримуватись правил гігієни та перебувати на відстані не
менше 1 м від інших людей! Надаємо вам та вашим дітлахам ідеї щодо активного та
цікавого дозвілля
Толерантність – це
повага права іншого бути таким, яким він є
1.Головне - Людина, а не її
інвалідність
2.Розмовляючи з людиною з
інвалідністю, звертайтесь безпосередньо до неї, а не до супроводжуючої її особи
або перекладача жестової мови, який присутній при розмові
3.Коли Ви знайомитесь з людиною з
інвалідністю, і хочете привітати її потиском руки, зробіть це невимушено. Якщо
це людина з порушенням зору, слуху протягніть руку для привітання перші та
назвіть своє ім`я
4.Коли Ви хочете запропонувати свою
допомогу, запитайте спочатку чи вона потрібна
5.Не проявляйте поблажливість до
людини (дитини) з інвалідністю на візку, не кладіть йому руку на голову, на
плече, не звертайтесь зменшуваними іменами
6.Візок, крісло –це частина
недоторканого простору людини. Спиратися на інвалідний візок теж саме що і
спиратися на саму людину
7.Розмовляючи з людиною, яка
пересувається на візку, намагайтесь розташуватися так, щоб її та Ваші очі були
на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову
8.Розмовляючи з людиною, яка має
труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати,
чекайте доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь
пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які
потребують коротких відповідей
9.Розмовляючи з людиною з порушенням
зору, обов`язково назвіть себе і тих людей, які прийшли з Вами. Якщо Ваша
розмова проходить в групі, не забувайте пояснити до кого Ви на даний час
звертаєтесь. Озвучуйте все, що ви пишете на дошці або показуєте на екрані
10.Щоб звернути
на себе увагу людини зпорушенням слуху помахайте рукою, або доторкніться до
неї. Говорячи з нею, дивіться їй у прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди
читають по губам. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно
та щоб Вам нічого не заважало (чашка з кавою, їжа, папка і т.п)
11.Не
забороняйте дитині задавати питання про людину з інвалідністю. Відкрите
спілкування допомагає змінити ставлення до людей з інвалідністю та ліквідувати
непорозуміння.
16.11.2020 17.00
Батькам про
толерантність.
Толерантність(від лат. tolerantіa
— «терпіння») —
соціологічний термін, що позначає терпимість до іншого світогляду, способу
життя, поведінки і звичаїв.
Толерантність– це
повага, здатність сприймати думки, поведінку, спосіб життя іншої людини, якщо
вони відрізняються від наших.
Толерантність
– це повага права іншого бути таким, яким він є.
Тема толерантності є важливою. Межі
толерантності важко визначити дорослим не кажучи вже за дітей. Ми маємо
розуміти , що всі мають право на помилку, право на думку по-інакшому. Тому
навчайтеся толерантності самі та навчайте своїх дітей.
Щоб
виховати толерантну дитину потрібно:
1.Стежити
за спільним спілкуванням в сім’ї. Будь-які жаргонні вислови впливають з
неймовірною силою на формування особистості дитини. Тому потрібно уникати
цього, завжди стежити за своїм мовленням і коригувати дитячі звички
лихословити.
2.Розповідати
дитині про народи світу, їхні звичаї та обряди. Часто батьки бідкаються, чим
розважитися з дітьми, як їх зацікавити. А все дуже просто – варто завжди
починати з розмов. Спеціалісти радять спілкуватися з дітьми на цікаві теми про
різні народи світу, тим більше, інформації в інтернет-ресурсах зараз достатньо.
3.Розповідати
про неймовірні відмінності людей в усіх сферах життя. Хтось фарбує в зелений
колір волосся, а хтось носить паранджу – і все це зустрічаємо в нашій державі.
Тому дитина повинна проявляти стриманість у своїх емоціях.
4.Розповідати
про зовнішні відмінності та людей з обмеженими можливостями. У когось може бути
родима пляма на усю щоку, в когось – кирпатий носик, великі очі тощо – але всіх
нас об’єднує те, що ми люди, живемо на цій планеті. І часом люди слабкі, або
скалічені зовні, мають дуже чисту душу та добре серце, володіють глибоким
мисленням та здатні на жертовність і подвиги, на відмінну від красивих лише
зовні чоловіків і жінок. Такі речі не всім зрозумілі, дітям усе нелегко
пояснити, але це важливо і говорити про це потрібно!
5.Пояснювати,
що толерантності не заслуговує поведінка людей, яка порушує соціальні норми. Батьки
так прагнуть навчити дітей толерантності, що ті в свою чергу починають плутати
поняття та терплять несправедливість від людей, які виявляють неповагу,
обманюють та ображають, а інколи навіть б’ють. Тож цей момент також слід
обговорити з дітьми.
Говорити з дітьми, пояснювати
їм, коли вони запитують про це.
Давайте розширювати територію
толерантності, починаючи із себе та своєї сім,ї!
(для доступу
потрібно зареєструватися).За
другим посиланням її можна не тільки переглядати, але й слухати аудіо-коментарі
до картинок, складати пазли та проходити тематичні тести. Це те, що точно
сподобається Вашій дитині!
Важливо навчити дитину з самого
малечку не засуджувати інших, не боятися «особливих» дітей, вміти співчувати.
Поговорити з малюком про важливе допоможуть добрі мультфільми, у яких закладена
глибока ідея.
Зворушлива історія про дружбу, об’єднану
спільним болем. За 4 хвилини ви зміните своє ставлення не лише до свого життя,
а й навчитеся розуміти чужу, особливу історію.
Зворушливий короткометражний мультфільм про дівчинку Тамару, яка мріє
стати танцівницею. Вона танцює під звуки музичної скриньки, не помічаючи нічого
навкруги. Але чому так засмучується мама, коли бачить це?
6.Історія про маленького їжачка. Історія про силу любові, про віру в себе
та в добро інших. І якою б непереборною не здавалася перешкода: любов знайде
свій шлях.
Сім’я — найголовніше в житті кожної людини. Щорічно 15 травня в світі відзначають Міжнародний день сім’ї.
Родина - це таке маленьке слово,
А скільки ж в ньому сенсу, доброти.
Це - мами перша колискова,
Це - батьків прояв теплоти.
Це все. Що може бути краще
За рідних й дорогих людей?
Не покидай ти їх нізащо,
Бо це все рідне, це твоє.
Родина - це не просто термін,
Який у словнику знайдеш.
Родина - тихий серця шепіт,
З яким ти по життю ідеш.
Нехай усе біжить, минає,
Та ти не будеш в самоті.
Родина - щось насправді справжнє
З того, що маєш у житті.
(Валерія Кропивна)
День сім'ї. Щаслива родина. У своїй роботі можна використати досвідНаталії Петрової.
Вона ділиться ось таким відеороликом де створює елементи занять, вправ, ігор, що зрозумілі та доступні кожній дитині. Вони сприяють розвитку дрібної моторики, почуттю ритму, фонематичному сприйняттю, зв'язного мовлення. А головне - співпраці з дитиною. Комбінуючи різні вправи та техніки, ви замотивуєте дитину до досягнення результату.
#СигналПроДопомогу - поширюйте цю
інформацію на свої сторінки, нехай якомога більше людей дізнається про цей
сигнал
Якщо ви
бачите сигнал: СКОНТАКТУЙТЕ, ВИСЛУХАЙТЕ, ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ:
СКОНТАКТУЙТЕ: Для того, щоб сконтактувати із жертвою,
використайте іншу форму спілкування (текст, WhatsApp, соціальні медіа,
електронна пошта).
ВИСЛУХАЙТЕ:Ставте запитання «Так» чи «Ні».
ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ:Нехай жертва розповість вам, що їй потрібно
та як ви можете допомогти.
Ось
актуальні номери, куди може звернутися жертва у випадку домашнього насильства
►Національна
поліція України: 102. ►Гаряча лінія для постраждалих від торгівлі людьми,
домашнього насильства, насильства за ознакою статі, дитячого насильства: 1547. ►Національна «гаряча лінія» із запобігання домашньому
насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 (800) 500 335 або 116
123 (з мобільного); Skype: lastrada_ukraine; месенджер ГО «Ла Страда-Україна»;
онлайн-звернення на сайті; пошта: info@la-strada.org.ua.
►Гаряча
лінія безоплатної правової допомоги: 0 (800) 213 103.
#SignalForHelp – кампанія, яка
пропонує новий інструмент для допомоги жертвам домашнього насильства та
показує, як діяти людям, які хочуть допомогти жертві.
Ініціатори
кампанії: Women’s Funding Network, Canadian Women’s Foundation.
Бажання захистити наших дітей та вберегти їх від неприємностей є цілком природним. Незважаючи на це, 275 мільйонів дітей у всьому світі потерпають від домашнього насильства. Це - третє відео на тему домашнього насильства, що демонструє, яким чином цей феномен впливає на дітей і як ми можемо їм допомогти.
Дітям набагато складніше
справлятися з емоціями, що нахлинули, ніж дорослим. Саме тому вони стають
вередливими і влаштовують істерики на рівному місці. Щоб цього уникнути, треба
допомогти дитині позбавитися від надлишку емоцій.
Замість того, щоб напихати дітей
пігулками або ставити в кут за неслухняність, краще запропонуйте їм декілька
цікавих ігор, які допоможуть їм заспокоїтися. Ось вони:
1. Ні звуку!
Передавайте один одному дзвоник так, щоб він не
задзвонив. Покажіть дитині, як це треба робити – дуже дбайливо і тихо. Якщо
вона захоче, нехай задзвонить в дзвоник і уважно послухає, як той звучить.
Якщо дітей багато, сядьте в тісний круг. Спочатку
передавайте дзвоник сусідові, а потім тому, хто сидить далі від вас. Добре,
якщо для цього треба буде встати і підійти до когось. Головна умова – не
порушувати тишу.
2. Змотай клубочок.
Запропонуйте дитині змотати в клубочок яскраву пряжу. Розмір клубка з
кожним разом може ставати все більшим і більшим.
Не забудьте повідомити їй, що цей клубочок
чарівний – забирає смуток, печаль, злість і образу, як тільки починаєш його
змотувати, то відразу ж і заспокоюєшся.
3. Я – повітряна куля.
Разом з дитиною надуйте декілька повітряних
куль, потім з кожної повільно випустіть повітря. Уважно стежте за тим, як з
кулі виходить потік повітря.
Потім попросіть дитину стати повітряною кулею:
нехай вона набере через ніс в легені якомога більше повітря, а потім випустить
його – повільно і плавно.
Нехай дитина розповість вам про ситуації, в яких вона почуває себе
повітряною кулею, – коли її переповнюють емоції, коли просто розпирає від
злості, образи або ненависті.
Запропонуйте їй в таких ситуаціях використати
вправу “Я – повітряна куля”. Потім знову повторіть з нею цю дихальну практику.
4. Заспокой мишку.
Дайте дитині в долоньки пухнасту, м’яку, тендітну іграшку у формі мишки
(чи іншого звірятка). Потім повідомте їй: “Ось потрапила до тебе в руки
маленька мишка, вона така ніжна і беззахисна. Вона так боїться шуліки! Потримай
її, поговори з нею, заспокой її”.
Нехай дитина потримає в руках іграшку, погладить
її, поговорить з нею, скаже їй добрі слова, заспокоїть. В процесі гри вона і
сама заспокоїться.
5. Спокійна вода.
Поставте музику, що розслабляє. Ляжте разом з дитиною на підлогу. Нехай
займе зручну для себе позу. Поставте умову: якщо хтось рухнеться, йому
перепаде… Далі придумайте самі.
Інший варіант: можете не ставити ніяких умов, а
просто запросити дитину спокійно полежати і послухати музику.
6. Не дай листочку впасти.
Ця проста, але дуже весела гра полягає в тому,
щоб не дати клаптику паперу впасти на підлогу. При цьому не можна
використовувати руки й інші предмети.
Дозволяється тільки дути на невеликий клаптик так, щоб він постійно
залишався у повітрі.
7. Як росте дерево.
Поставте музику, що розслабляє, приглушіть
світло в кімнаті або засуньте штори. Запропонуйте дитині повторювати за вами.
Уявіть, що ви паросток, який пробивається крізь землю, щоб стати деревом.
Опустіться на коліна, голова теж опущена, далі
почніть “розпускатися” – витягати руки і повільно підніматися услід за ними.
Рухи довільні та повільні. У кінці у вас повинно вийти високе дерево. Для цього
витягуйтеся вгору, станьте навшпиньки.
Виконуйте цю вправу перед сном, коли вкладаєте дітей спати.
8. Юний археолог.
Опустіть кисть руки в таз з кінетичним або звичайним піском (можна взяти
будь-яку крупу) і засипте її. Дитині треба обережно “відкопати” руку – тобто
проводити археологічні розкопки.
При цьому не можна доторкатися до кисті руки. Як
тільки дитина торкнеться вашої долоні, вона тут же міняється з вами місцями.
9. Лагідні дотики.
Підберіть 6-7 дрібних предметів різної фактури:
шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату і т. д. Усе це викладіть
на стіл. Запропонуйте дитині оголити руку по лікоть, а потім поясніть, що по
руці ходитиме “звірятко” і торкатися лагідними лапками.
Потрібно із закритими очима вгадати, яке
“звірятко” торкалось до руки, тобто відгадати предмет. Дотики мають бути
погладжувальними, приємними.
